Маємо право,  а нащо – не знаємо. Підсумки тижня .

28

Українці майже не знають своїх прав, однак активно їх відстоюють у судах.  В області завершився тиждень права, приурочений до 70-річчя ухвалення Загальної декларації прав людини. Документ, насправді, фундаментальний для багатьох конституцій світу. Загальновизнаним є і те, що українська конституція є однією з найдемократичніших у світі. І, здавалося б, мала  надійно  захищати наші свободи і права. Однак, констатують правозахисники, непорушні свободи все ж порушуються. Промовистий доказ  – українці в трійці лідерів  за кількістю позовів до Європейського суду із прав людини, після Росії  і Туреччини. Водночас, наше опитування підтвердило той факт, що громадяни розмито уявляють, що таке права людини. Підсумки тижня з’ясували, як у нас уживаються обидва, здавалося б, несумісних явища : незнання прав і бажання їх захищати,  а також – які права в Україні порушуються найчастіше.

 Україна  – країна парадоксів.  Ми точно знаємо, що маємо право, а от на що саме – не знаємо.

 А ще право на життя, на заборону рабства, на особисту недоторканість, на свободу думки, совісті і релігії, на свободу зібрань та об’єднань, на заборону дискримінації та справедливий суд.

 У європейській Конвенції статей трошки більше – 59-ть, утім, відають вони про одне і теж.  Додайте сюди нашу Конституцію, яку визнано однією з найдемократичніших у світі. От тільки у підсумку маємо – понад 18 тисяч судових позовів і це лишень цифри  по Хмельницькому міськрайонному суду. Це більше ніж населення Дунаївців. 

 Деколи третє. Перед нами лише Туреччина і Росія, каже правозахисник. Далі  – більше. Левова частка українських звернень до Європейської Феміди стосується невиконання рішення суду щодо справедливого перерахунку і виплати пенсії. Колізія у тому, що держава не має ані грошей, ані дієвого механізму, як розрулити ситуацію. 

 Попри «глухий кут» і правники, і громадяни наголошують, свої права потрібно захищати, а для цього спершу вивчити. Бо саме активність громадян зрештою змусить владу усіх рівнів  грати за правилами. До слова, експерти фіксують, рівень правової обізнаності українців повільно, але зростає.

 Аби українці швидше еволюціонували у правосвідому націю навчатися потрібно не коли припече, а з дитинства.

 Де права – там і обов’язки. Тож, вивчаючи свої непорушні свободи, потрібно пам’ятати і про зобов’язання перед іншими.