У березні 2020 року батько майбутнього призовника з Хмельниччини звернувся до Департаменту соцзахисту населення для оформлення документів на проходження сином альтернативної (невійськової) служби. Начальник відділу, який опікувався цим напрямком, попередив, що чоловік прийшов запізно – строки для подання заяви вийшли. Та в розмові дав зрозуміти – це можна вирішити. Ціна питання – 1 тисяча доларів США, пачка кави й коробка цукерок. За такий «набір» чиновник мав вплинути на прийняття керівництвом позитивного рішення про направлення його сина на альтернативну службу.
У травні усі документи були готові – від зареєстрованої «заднім числом» заяви до направлення на місце проходження альтернативної служби на комунальне підприємство Теофіполя. Та от скористатися «винагородою» за цю роботу посадовець вже не зміг: під час передачі пакунка на центральній площі Хмельницького його затримали правоохоронці.
Обвинувальний вирок чиновникові місцевий суд ухвалив торік 10 травня, покаравши його штрафом у 51 тисячу гривень.
Прокурор оскаржив вирок. Він уважає, що суд безпідставно перекваліфікував дії обвинуваченого, як вплив на прийняття рішення уповноваженими особами (ч. 2 ст. 369-2 КК України), позаяк вважає, що той отримав неправомірну вигоду за рішення, що були саме в його компетенції (ч. 3 ст. 368 КК України).
Колишній чиновник категоричний: каже, на своїй посаді він міг хіба що прийняти документи, проте саме рішення про проходження альтернативної служби ухвалювала спеціально створена комісія, а затверджував голова – керівник ОДА.
Апеляційний суд погодився з висновком міськрайонного: посадовець Департаменту заради досягнення результату – направлення призовника на альтернативну службу – фактично використовував не своє службове становище, а особисті зв`язки. Тому складу злочину, передбаченого статтею 368 КК України, на якій наполягає прокурор, немає. Власне, як і немає підстав посилювати покарання: воно в межах санкції інкримінованої статті, з врахуванням суспільної небезпечності злочину й особи обвинуваченого, позаяк до цього він не мав проблем із законом, натомість був сумлінним працівником, роботу якого відзначали на обласному й державному рівнях.
