8 років допомоги і жертовності. За цей час волонтери Громадської організації «Мистецька сотня «Гайдамаки» проїхали тисячі кілометрів, заспівали сотні годин пісень, зібрали мільйони для війська. І не збираються залишати волонтерську справу, бо в країні війна. Напередодні дня офіційного створення організації, наші кореспонденти поспілкувалися із «гайдамачкою» Мариною Українець.
Для волонтерки Марини Українець, мистецька сотня «Гайдамаки» відіграла важливу роль у житті. А війна розпочалася з «Майдану».
Що робити і як допомогти? Такі питання задавала собі Марина Українець, вже тоді відома у мистецьких колах Хмельницького співачка. Усе змінив перший благодійний концерт на підтримку бійцям. Тоді Марина збагнула, слово і пісня – зброя, яку варто використати.
Відтоді для Марини Українець розпочалася восьмирічна історія під назвою «Мистецька сотня «Гайдамаки». Громадська організація обєднала десяток творчих людей зі спільною метою, – допомогти Україні у біді.
Власне цей кістяк і залишився до нині. Марина розповідає як з’явилася назва «Гайдамаки».
«Гайдамаки» збилися з ліку скільки було поїздок до хлопців на передову, на де окуповані території. Скільки тонн допомоги привезли і скільки пісень заспівали. Кожна поїздка особлива. Але є речі, які важко забути.
«Гайдамаки» допомагатимуть і надалі,- до Перемоги. І закликають усіх – не втомлюватися від війни.
