Живим ланцюгом із жовто блакитними стягами, люди символічно з’єднали дві території, які ще 106 років тому були окремими республіками. Саме 22 січня 1919 року Українська та Західно українська народні республіки об’єднались та утворили одну державу.
Ще тоді, хоч і короткотривалий Акт Злуки показав, що українці на сході та заході готові спільно боротися за свою свободу незважаючи на політичні розбіжності. Та для українців знову настав час, коли треба боротися за свою державу. Як тоді, так і зараз культурна та територіальна різниця не є перешкодою для національного об’єднання та боротьби.
Вже традиційно живий ланцюг організовують на адміністративному кордоні Хмельницької та Тернопільської областей. Та ці кордони лише умовні, бо ж насправді Україна це один великий дім, у якому живуть люди з однаковими прагненнями.
Окрім урочистостей, на березі річки Жердь розгорнулось ціле наметове містечко. Та мета у всіх була одна – збір коштів для захисників, тих хто зараз виборює мрію кожного українця жити у соборній та незалежній Україні.
Трохи далі від наметів старостинських округів розташувався намет військових зі зброєю та мінно – вибуховою безпекою.
А вже далі берегом розмістилась польова кухня- тут і борщ, і каша гречана з м’ясом, і обов’язково козацький куліш за стародавнім рецептом. Так, навколо однієї ідеї створити справжнє святкове дійство, об’єднались сотні українців. І не втратити цю духовну єдність – ось головне завдання українців на багато століть.
Вперше на дні Соборності зібрались представники аж 4-ьох областей. До Тернопільської та Хмельницької долучилась ще й Чернівецька та Рівненська області. День Соборності нагадав, що справжня соборність це не лише політичне єднання, а й єднання душ та бажань.
Цей день для українців не схожий на інші, а соборність це знак свободи, сили духу, та непохитної віри в мирне українське майбутнє.
