Їй лише 11. У цьому віці більшість дітей думають про ігри, друзів, школу. Але Поліна Рогова живе іншим серцем- серцем, у якому вмістились біль війни, любов до України, і велике бажання допомагати. Поліна – двічі переселенка, народилась на Луганщині, та коли у 2014 –му році туди прийшла війна, її родина змушена була покинути рідний дім і переїхати до Харкова. Здавалося – там і знайдуть спокій, але у 2022-му війна наздогнала їх знову. Тоді родина Рогових вирушила до Хмельницького — міста, яке стало для них новим домом. Тепер Поля не просто живе — вона допомагає іншим. У свої одинадцять рокі вона — волонтерка, власноруч створює вироби з бісеру та фетру — яскраві браслети, маленькі іграшки, обереги. Продає їх просто на вулицях Хмельницького, а зароблені гроші передає на допомогу військовим.
Дівчинка не лише продає свої вироби. Вона пише листи для захисників, які вирушають прямо на передову, відвідує шпиталь, де лікуються поранені воїни. Її листи — це маленькі сонячні промені, у яких подяка, віра і тепло. Поліна ніколи не сама — поруч мама, яка підтримує кожну її добру справу, сестра, батько, і друзі, які допомагають плести, малювати, писати. Разом вони створюють щось набагато більше, ніж просто волонтерські речі — вони створюють надію.
Маленька дівчинка з великим серцем вже пережила дві війни, два вимушені переїзди, але не втратила найважливішого — доброти. А найбільша мрія Поліни – мирне небо та квітуча Україна.
Тож, навіть коли світ навколо здається зруйнованим, саме такі діти, як Поліна, тихо й наполегливо будують його заново — з любові, віри та маленьких добрих вчинків.
