У Хмельницькому відбувся пам’ятний захід, присвячений загиблому нацгвардійцю Вадиму Зеленюку та всім військовослужбовцям Національної гвардії України, які сьогодні боронять державу або віддали за неї життя. До участі запросили лідерів учнівського самоврядування з різних навчальних закладів громади. Головна мета — не лише вшанувати пам’ять Героя, а й передати цю історію молоді, щоб школярі розповідали про подвиг захисників своїм одноліткам.
Вадим Зеленюк — уродженець Красилова, майор Національної гвардії України. З 2014 року він брав активну участь в антитерористичній операції та ООС на сході України у складі елітного загону спецпризначення Омега. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу в найгарячіших точках — від Київщини до Донбасу. На заході були присутні батьки загиблого воїна. Мама, Надія Семенівна розповіла- состанній бій Вадим прийняв поблизу Авдіївки. Під час відбиття ворожого наступу він отримав поранення, несумісне з життям. У тому бою військовий знищив дві одиниці техніки противника та 14 окупантів.
За життя Вадим Зеленюк активно займався спортом: був кандидатом у майстри спорту з дзюдо та майстром спорту України з самбо. Постійно працював над собою, вдосконалював навички та залишався відданим своїй справі. Він, як справжній спортсмен ніколи не жалівся на труднощі, а батьки просили одного- берегти себе.
Родина Зеленюків не залишилася наодинці зі своїм болем. Пам’ять про Вадима живе не лише в серцях близьких — вона об’єднала навколо себе людей у різних містах України. На честь майора найгвардійця проводять пам’ятні та спортивні заходи. Особливий зв’язок із родиною зберігають побратими Вадима. Вони не забувають — телефонують, підтримують, приїжджають. Щороку, у день народження воїна, вони збираються разом, щоб вшанувати його пам’ять.
Теперішня молодь чітко розуміє: пам’ять про Героїв — це не формальність, а відповідальність. Вони знають, що про таких, як Вадим Зеленюк, потрібно говорити — щиро, відкрито і постійно. Саме через ці історії формується свідомість, повага і любов до своєї країни.
Подібні зустрічі — це не лише про пам’ять, а й про формування свідомого суспільства, яке шанує своїх захисників і підтримує тих, хто сьогодні стоїть на передовій.
Юнаки та дівчата готові нести цю пам’ять далі — у свої школи, серед однолітків, у майбутнє. Бо поки звучать імена героїв — живе і правда про їхній подвиг.
