Для когось цей старт завершився перемогою, для когось — поразкою. Але кожен поєдинок дає спортсменам досвід, який допомагає рухатися далі. Данило Герасімов із Рівного цього разу не переміг суперника. Та каже — засмучуватися не варто. Знає, де припустився помилок і над чим працюватиме на наступних тренуваннях
І таких поєдинків у Хмельницькому — сотні. З 1 по 4 жовтня місто приймало Кубок України з кікбоксингу WAKO серед дорослих та Всеукраїнські змагання, присвячені пам’яті Павла Опанасовича Орла та захисників України. На турнір приїхали спортсмени з різних регіонів України. Загалом — близько 650 учасників. Дорослі змагаються за місце в національній збірній та можливість представити Україну на міжнародному рівні.
Тут зустрілися діти, юніори та дорослі. А самі поєдинки проходили і на татамі, і на рингу — у різних дисциплінах та вагових категоріях. За кожним виходом на майданчик — місяці тренувань. Іноді спокійні, а іноді й під звуки повітряних тривог та вибухи
Та сьогодні тут змагаються не лише за медалі. Для Хмельницького проведення турніру такого рівня — можливість вкотре об’єднати спортсменів із різних куточків країни.
На цих змаганнях поруч із досвідченими спортсменами — ті, хто лише набирається досвіду і поступово переходить у дорослий спорт. Молодь поступово займає місце тих, хто через війну змушений був залишити спорт, поїхати за кордон або стати на захист країни. Для багатьох юніорів такі старти — можливість заявити про себе та показати результат.
Попри війну, спортсмени продовжують тренуватися, змагатися і ставити перед собою нові цілі. Для когось із них цей турнір — ще один крок до великої спортивної кар’єри. Найбільше до висот мотивують тренер і родина каже Орест зі Львова. А головна ціль на цей турнір — перемога.
Тут немає легких поєдинків. Щоб вийти на татамі чи в ринг, потрібні не лише сила і швидкість. Потрібні дисципліна, витримка і характер — те, що формується щоденною роботою.
Після завершення змагань спортсмени повернуться до тренувань. Хтось — із медаллю, хтось — із поразкою, але з новим досвідом. Бо в спорті, як і в житті, головне — не зупинятися.
