В маленькій кімнатці та, головне, з Україною. Ми продовжуємо розповідати про тих, хто після російсько-української війни знайшов прихисток на Хмельниччини. У наступному сюжеті – розповідь про Віру Смірнову. Вона вже чотири з половиною роки проживає в Хмельницькому. Сюди жінка приїхала вже в пенсійному віці та з підірваним здоров’ям. Влада та добрі люди не залишили жінку наодинці із власними проблемами.
Дзвінок на зупинці став визначальним. Тоді стало зрозуміло, що віднині Віра Смірнова проживатиме у Хмельницькому. Із рідного міста Сніжне, Донецької області, її вигнала війна ще в 2014 році. За 12 кілометрів від її будинку бомбили Савур – Могилу.
Любов до України стали сильнішою за всі матеріальні блага. За чотири роки проживання вони окупилися добротою місцевих мешканців та влади. Люди приносили речі, посуд та ліки, а влада надавала грошові компенсації. Раніше жінці зробили три надскладні операції.
Чимало для переселенців робить й благодійний фонд «Карітас». Протягом року його працівники купують ліки. Кілька разів на тиждень приходять в гості – не на посиденьки, а допомогти.
Спочатку було важко, та з часом все налагодилося. У 2016 році на Хмельниччину приїхав і син пані Віри.
Пані Віра найбільше хоче, аби війна завершилися, Україна стала вільною та могутньою. Та повертатися на Донеччину не планує.
