(Фото: www.cfr.org)
Понад чотири місяці весь світ спостерігає, як Україна чинить опір російській агресії. Впливові міжнародні організації всіляко підтримують нашу країну, причому не лише з початку повномасштабного вторгнення, а ще з 2014 року, коли росія незаконно анексувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на Донбасі. Проти країни-агресора вводяться санкції, тоді як Україна отримує від світу гуманітарну та фінансову допомогу.
Але чи всі з нас правильно розуміють, як улаштовані ці організації, які функції виконують та на яку саме підтримку українці можуть розраховувати?
ІзбірКом підготував цикл матеріалів, у яких розповісти, які країни входять у ті чи інші міжнародні організації та яку роль відіграють у світі насьогодні.
Минулої тижня ми розглянули структуру Організації Об’єднаних Націй та більш детально зосередилися на Генеральній Асамблеї. У цьому ж випуску розберемо сутність роботи Заради Безпеки.
До складу ООН входитиме 193 держави. Серед країн-членів ООН можна знайти всі суверенні країни, окрім Ватикану. Таке поважне представництво потенційно дозволяє розглядати та вирішувати будь-які питання глобального чи регіонального рівня. Зокрема, ООН спроможна гасити збройні конфлікти, як це було неодноразово продемонстровано у ХХ столітті (Ірак, колишня Югославія, Сомалі).
Штаб-квартира організації знаходиться у Нью-Йорку. Також ООН має додаткові офіси у Відні, Женеві, Найробі та Гаазі. Організація користується шістьма официальними мовами: англійською, арабською, іспанською, китайською, російською та французькою.
До структури ООН входить шість основних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Секретаріат, Міжнародний Суд юстиції та Рада з Опіки. Щоправда, останній орган формально припинив свою діяльність з 1994 року. Головною посадовою особою ООН є Генеральний секретар. З 1 січня 2017 року цю посаду обіймає португальський політик і дипломат. Антоніу Гутерріш.
Сутність діяльності та повноваження Ради Безпеки ООН
Рада Безпеки (далі – РБ) була заснована у 1945 році із прийняттям Статуту ООН. Суть її діяльності полягає у тому, щоб підтримувати мир та безпеку у світі. Для цього РБ має повноваження розслідувати будь-який суперечку, що може призвести до міжнародних конфліктів. Наслідком розслідування можуть стати або рекомендації щодо розв’язання суперечки, або застосування певних дій. Якщо справа дійшла до застосування певних дій, РБ має вибір між невійськовим та військовим варіантом вирішення ситуації. Невійськовий шлях може включати розрив економічних та дипломатичних відносин або навіть припинення будь-яких комунікацій. Військовий шлях передбачає використання збройних сил країн-членів ООН у будь-яких операціях, доцільність яких визначити Військово-Штабний Комитет РБ.
Крім підтримання миру та стабільності, РБ може виносити рекомендації Генеральної Асамблеї щодо призначення Генерального секретаря та разом із нею обирати суддів Міжнародного Суду ООН.
Постійні та непостійні члени РБ ООН
До 1966 року в РБ було 5 постійних та 6 непостійних членів. Потім кількість непостійних членів було збільшено до 10. До постійних членів РБ належать Китай, Франція, Росія, Великобританія та США. Важливо, що Китай увійшов до РБ лише у 1971 році, посівши місце частично визнаної країни Тайвань. Ще одним «новачком» РБ у 1991 році стала росія, яка перебрала на собі права та обов’язки СРСР.
Регіональні групи Ради Безпеки ООН/Wikimedia: (синій – Африканська група, зелений – Азійсько-Тихоокеанська група, червоний – Східноєвропейська група, розовий – Група держав Латинської Америки та Карибського басейну, жовтий – Західноєвропейська та інші групи)
Непостійних членів РБ обирає Генеральна Асамблея на строк на 2 роки, при цьому щороку обирається по 5 нових членів. Жодний непостійний член РБ не може обіймати це місце два терміни поспіль. Непостійні члени РБ обираються з урахуванням принципу рівномірного регіонального представництва.
Задля дотримання цього принципу всі країни-члени ООН поділяються на 5 груп, кожна з яких має певну кількість місць у РБ:
- Африканська група (54 країни) – 3 місця,
- Азійська група (53 країни) – 2 місця,
- Східноєвропейська група (23 країни) – 1 місце,
- Група держав Латинської Америки та Карибських островів (33 країни) – 2 місця,
- Група держав Західної Європи та інших держав (28 країн) – 2 місця.
До цього поділу є два важливі уточнення. По-перше, у Групі держав Західної Європи та інших держав одне місце з двох обов’язково має надаватися західноєвропейській країні. По-друге, представник арабських країн по черзі обирається від Африканської чи Азійської групи.
Регіональні групи ООН/Wikimedia: (синій – Африканська група, зелений – Азійсько-Тихоокеанська група, червоний – Східноєвропейська група, розовий – Група держав Латинської Америки та Карибського басейну, жовтий – Західноєвропейська та інші групи, сірий – спірна територія)
До кінця 2022 року непостійними членами РБ будуть Індія, Ірландія, Кенія, Мексика та Норвегія. Збережуть свої повноваження в РБ до 2023 року: Албанія, Бразилія, Габон, Гана та ОАЕ. Більшість членів ООН вже були представлені в РБ, проте більше 50 країн все ще не мали змоги взяти участь у роботі органу.
Зазначимо, що Україна чотири рази була представлена у РБ: у 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 та 2016-2017 роках.
Проведення засідань РБ ООН
Шкірний член РБ має одного представника. Щоб мати можливість провести засідання у будь-який момент, представники країн-членів РБ мають завжди бути присутніми у місці перебування ООН. Цікаво, що засідання може пройти не лише у штаб-квартирі ООН, а й у будь-якому місці, яке РБ визнає сприятливим для роботи. РБ може запросити на своє засідання представників будь-яких країн світу, якщо вони є сторонами суперечки у справі, що розглядається. Очевидно, в цьому випадку вони не беруть участь у голосуванні, однак члени ООН можуть вносити пропозиції та проекти резолюцій. Щоправда, вони виносяться на голосування лише за вимоги когось із членів РБ.
Зал засідань Ради Безпеки ООН у Нью-Йорку/Wikimedia
Так звані «періодичні засідання» РБ обов’язково проводити 2 рази на рік. Проміжок між поточними засіданнями протягом року не повинен бути довшим, ніж 14 днів. Голова РБ обирається серед членів органу на строк на один місяць. Черговість головування визначається за англійським алфавітом відповідно до назв країн-членів РБ.
Голосування та право вето
Шкірний член РБ має один голос. Голосування може відбуватися за процедурними чи змістовними питаннями. Якщо проходити голосування з процедурного питання (наприклад щодо місця проведення чергового засідання), для прийняття рішення достатньо дев’яти голосів членів РБ. Щодо змістовного питання рішення вважається прийнятим, якщо за нього подано дев’ять голосів членів РБ, при цьому мають однаково проголосувати постійні члени РБ. Якщо один із членів РБ бере участь у суперечці, яка розглядається, він має утриматися від голосування.
Якщо один із постійних членів РБ голосує проти певної резолюції, рішення не приймається. Сважається, що член РБ у такому разі використав своє право вето. Якщо постійний член РБ не до кінця погоджується з запропонованою резолюцією, однак не бажає використовувати своє право вето, він може утриматися при голосуванні і таким чином дозволити прийняти рішення.
Найчастіше право вето використовували СРСР/росія. Цікаво, що перші 57 випадків накладання вето в період з 1946 по 1955 рік були вольовиявленням представників СРСР. До 1968 року СРСР загалом було накладено 93% усіх вето в РБ. У наступний період з 1970 по 1991 рік найбільше накладали вето США, які використали своє право в 56% всіх випадків. З 2014 по 2022 рік право вето було використане 24 рази. У 21 з цих випадків ініціатором виступала росія.
Найбільш обережно використовують право вето Китай та Франція. Саме Франція у 2014 році виступила з пропозицією колективної відмови постійних членів РБ від використання права вето у випадках геноциду, злочинів проти людства чи військових злочинів у великих масштабах. Росія негативно поставилася до цієї ініціативи.
Пропозиції щодо реформування РБ ООН
Численні пропозиції щодо реформування РБ ООН пов’язані з політико-економічним підйомом певних регіонів та окремих країн, а також із низкою питань щодо ефективності цього органу. Можна виділити наступні напрямки пропозицій щодо реформування: 1) розширення кількості місць у РБ; 2) розширення кількості постійних членів РБ; 3) обмеження права вето.
У 2005 році Генеральний секретар ООН Кофі Аннан запропонував розширити РБ до 24 членів, додавши місця для постійних та непостійних членів. Серед тих, хто активно претендує на місце постійного члена РБ, називають Бразилію, Індію, Німеччину та Японію. Також висувається точка зору, що постійне місце у РБ має бути відведене для африканської країни. Нарешті, існує пропозиція щодо виділення місця для країни з ісламською більшістю, оскільки ця релігія має близько 1,8 млрд прихильників у світі. Критика планів щодо збільшення кількості постійних членів РБ полягає в тому, що це призведе до ускладнення прийняття рішень, адже збільшиться кількість країн із правом вето. Що стосується пропозиції обмежити право вето, то малоймовірним, що за це проголосують одночасно всі постійні члени.
У 2022 році РБ ООН неодноразово збирала засідання для обговорення ситуації в Україні. У травні розглядалися проблеми захисту громадянського населення на інфраструктурі України в умовах російської агресії. У червні основна увага приділялася сексуальному насильству у контексті війни. Крім того, 28 червня відбулося окреме засідання через ракетний удар по Кременчуцівнаслідок якого загинуло не менше 20 осіб.
Вирішення питання в Раді безпеки ООН незаконно блокується самою росією, яка не має права голосування щодо пов’язаного з нею харчування, однак робить це.
Наразі є цілком очевидним, що РБ ООН не може ефективно вирішувати збройні конфлікти у ХХІ столітті. Очевидно, реформа цього органу є необхідною. Треба серйозно подумати про те, як обмежити право вето. Інша справа, що подібні спроби наштовхнутися на жорсткий опір постійних членів РБ. Радикальні ж варіанти на кшталт скасування діяльності РБ є вкрай небезпечними, адже поганий діалог значно кращий за гарну бійку.
Автор: Олег Пархітько
[ad_2]
Source link
