Без розмаху та урочистостей, втім з шаною та повагою. Ветеранів Хмельницького району привітали зДнем пам’яті та примирення та Днем Перемоги. Тих, хто ризикував життям 75 років тому, залишилося вже й не так багато – всього 16. Як вітали воїнів Другої світової ?
Івану Григоровичу вже за 95. У свої роки він ще порається по господарству і події 75-річної давнини пам’ятає, ніби ті, відбулися вчора. У воєнні часи, розповідає ветеран, був зв’язківцем.
Коли війна постукала у двері, Івану Григоровичу було тільки 18-ть. А ось його односельчанин Іван Іванович не досяг і повноліття.
Іван Іванович та Іван Григорович – на сьогодні вже єдині у Давидківцях, хто насправді бачив жахіття війни. У Бахматівцях про страшні часи ще може розповісти Василь Сергійович.
Василю Сергійовичу воювати не довелося, а ось чимало його односельчан на фронті таки були. Сотні загинули, а ті, хто повернулися, до сьогоднішніх днів не дожили.
У Масівцяхсвідком «живої пам’яті» є Яким Микитович. Йому вже майже 94 роки, та ось, як воював, закарбувалося назавжди. Про жахіття, які бачив, розповів дітям, онукам та вже й правнукам.
Про війну не з книжок, а зі слів очевидця, тепер знають діти, онуки, а правнукам дідусь Яким навіть подарував нагороди. У першу чергу, щоб пам’ятали, та не допустили знову.
