Родина Галицьких з Донеччини вже близько року проживають в Меджибізькій громаді, в селі Голосків. Рідне помешкання у місті Білецьке покинули після того, як 24 лютого росія щільним вогнем накрила схід України. Проте до останнього сподівались – атака швидко закінчиться. Але 28 березня вирішили покинути домівку – обстріли посилювались. Тож у 4 ранку з 7 дітьми у автівці сім’я виїхала. Машину пошкодили осколками, тому родина купила інше авто по дорозі. Мета була – перетнути кордон, адже мати Ніни знаходилась тоді у Німеччині.
Родина зупинилась у Кропивницькому, недалеко від аеропорту. В однієї з дівчаток через постіійні звуки сирен почалась панічна атака. Тому усе сімейство змушене було рушити далі – по дорозі обговорювали варіанти – що і куди. Старші діти хотіли вступати в українські виші. Та й батьки не дуже горіли бажанням полишати Україну.
Волонтерка штабу швидко знайшла для родини тимчасове житло. Втомлені, тіснившись дев’ятеро в одній автівці після довгої дороги усі хотіли швидше відпочити.
Близько року старші діти уже відвідують місцеву школу. Малеча знайшла тут друзів,, їздить у табори на відпочинок. 14-тирічна Вероніка хоче стати поліцейською. Каже, на Хмельниччині їй подобається.
Голова сімейства має хист до малювання. Чоловік не говіркий, понад усе хоче, аби його діти зростали у мирній Україні. Проте нещодавно родина дізналась – будинок власниця виставила на продаж. Ціна немала – 30 тисяч доларів.
Як бути далі – родина не знає. Проте у громаді вже пообіцяли допомогти із житлом. Адже повертатись на Донеччину сім’я не може.
