Напередодні дня волонтера ми побували урізних куточках Хмельниччини та переконались – наша нація сильна дружна та співчутлива. У холодних клубах та бібліотеках пенсіонери плетуть сітки, молодь збирає гроші на дрони, господині печуть пиріжки. Обіцяють робити це, поки вороги не покинуть наші території, а рідні захисники не повернуться додому. У Михалківцях Розсошанської громади щоразу збирається близько 20 десятків небайдужих. З допомогою електроножа справа іде набагато швидше – смужки потім вплітають у сітку.
У сусідньому Монастирку – не менш дружна команда. Та попит на маскувальну продукцію лише зростає.
Надлегкі сітки виготовляють з міцного матеріалу. Його закуповують на зібрані гроші, допомагають і спонсори. У кожному із сіл винайшли свою технологію плетіння – до прикладу пан Юрій робить надрізи, аби сітка була об’ємніша.
Подушки, засоби гігієни, матраци та продукти харчування – усе що треба було для війська збирали по селах. Також після початку великої війни з сіл возили обіди пораненим в лікарні. Нещодавно на передову відправили машину, гроші на яку теж збирали гуртом.
Автівку жителі завантажили продуктами харчування – усе для воїнів. У трьох селах громади Монастирок, Михалківці та Іванківці мобілізовані більше трьох десятків воїнів. Жінки зі сльозами на очах розповідають – вірять у наближення перемоги та повернення дітей та рідних додому.
Жінки кажуть, тканина цупка, тож і руки болять, і важко дихати пилом. Але це ніщо в порівнянні із важкими та виснажливими умовами на фронті. Тому працюють далі.
Ініціативність людей та тепло їхньої душу допомагають робити не одну добру справу, кажуть у старостаті.
Отак спільно – із піснею та чистими думками люди працюють у клубах, бібліотках, магазинах, по домівках. Україна непереможна, бо люди у нас добрі дружні. Тож волонтеримо та допомагаємо армії.
