Змучені, налякані, проте відчайдушні. У вересні минулого року баготодітна родина Кацур опинилась на Хмельниччині. Рідне містечко Нікольське на Донеччині уже було в окупації. Чоловік Катерини, колишній атовець, не зміг виїхати. Його затримали. А от мати з 5 дітьми змогла дістатись на Хмельниччину, звідси родом чоловік.
Порожня хатина у селі Волосівці стала тимчасовим домом для матері з дітьми. Отримують допомогу від благодійних організацій та від держави як багатодітна сім’я. Проте, як зізнається Катерина, важко фізично, адже діти потребують догляду. А ще важче морально – чоловік більше як 400 днів у полоні. Про його долю нічого невідомо.
У громаді допомагають родині – дровами, продуктами, побутовою хімією. З речей Катерина з собою не взяла нічого, лише захопила документи.
Після втечі з окупованого міста найбільше постраждала психіка дітей. Катерина посивіла за лічені дні. З родиною працюють соцпрацівники та психологи.
На осінь в Меджибізький ліцей підуть троє школярів цієї родини. Автобус довозитиме учнів до центру громади. Катерина ж понад усе мріє обійняти чоловіка. А в очах цих дітей уже стільки болю та страху, адже вони на собі відчули палючий руйнівний дух війни.
