Ці жінки звикли бути сильними там, де їх ніхто не бачить. Працювати, допомагати, чекати, боротися і тримати свій тил. Та цього разу їм запропонували на мить зупинитися — і просто побути жінками. У третьому етапі фотопроєкту «Жіноча гідність крізь століття. Незалежна. Вільна. Незламна» який реалізується за ініціативи голови Хмельницької обласної ради Віолети Лабазюк спільно з Хмельницькою обласною радою, Хмельницьким обласним науково-методичним центром культури і мистецтва та ГО «Коло жінок» 41 жінка Хмельниччини. У кожної свій характер, професія і життєвий шлях.
Для когось така фотосесія була вже знайомим досвідом. А для когось — першою можливістю опинитися в центрі уваги не через посаду чи професію, а через власну історію. Бо часто жінки, які роблять надзвичайно багато для інших, самі залишаються в тіні.
Ці світлини мали подарувати учасницям позитивні емоції. Особливо у час, коли приводів для радості значно менше, ніж тривог і переживань. Для Лариси Конончук участь у проєкті стала саме таким моментом — можливістю зупинитися, побачити результат своєї щоденної роботи і відчути, що її зусилля помічають.
Та не всі історії у цьому календарі — про легкість і красу. Є серед його героїнь жінки, які прийшли на фотосесію із особливим болем. Олена Ролдугіна — мама полеглого Героя Євгена. Для неї ця світлина стала ще однією можливістю говорити про сина. Нагадати, яким він був. І зробити так, аби його ім’я не зникло серед тисяч українських історій.
Так само і Тетяна Сидорчук погодилася на участь не лише заради власного портрета. Її син Владислав віддав життя за Україну, коли йому було лише 23 роки. Тепер мама знову розповідає про нього — людину, яка, попри страх, зробила свій вибір і пішла захищати країну.
У цьому календарі поруч із портретами матерів Героїв — жінки, які самі щодня тримають великі справи на своїх плечах. Катерина Огреба майже тридцять років розвиває господарство, яке колись починала разом із чоловіком. Після його смерті вона не залишила спільну справу. Продовжила — вже сама.
Результатом фотосесії став тематичний календар. Але його сторінки — зовсім не про те, щоб просто відраховувати місяці. Кожна сторінка — про окрему жінку. Про її шлях, вибір і те, що вона робить для своєї родини, громади та країни.
За три етапи проєкту перед камерою вже побували близько сотні жінок Хмельниччини. І якщо зібрати всі ці історії разом, виходить портрет сучасної українки. Тієї, яка може бути водночас сильною і ніжною, втомленою і незламною, зі сльозами на очах — і з вірою в те, що завтра буде краще.
