Українці живуть в екстремальних умовах — без світла, інтернету, подекуди тепла. У прифронтових районах та столиці — навіть без житла та документів, адже ворог щодня нищить націю, завдаючи нищівних ударів. Цілеспрямовано вони в тому числі припадають на енергетику. Цьогорічна зима стала справжнім випробуванням на стійкість. А от бунт та розбрат лише на руку ворогу, який намагається розколихати ситуацію зсередини. Мітинг із перекриттям дороги 21 січня — яскравий приклад, як керувати купкою невдоволених дистанційно. Тож в четвер вдень російська пропаганда повторила віртуальний наступ — на майдані зібралось кілька десятків невдоволених із вимогою до діючою влади назвати точну дату покращення ситуації в енергосистемі. Жителька мікрорайону Ружична Тетяна переконує — в неї та сусідів ситуація критична. Каже, наша громада не прифронтовий регіон, тож світло має бути частіше.
Другий день виходить на вулицю на протести житель вулиці Проскурівської, пан Михайло. Чоловік погоджується, що перекриття дороги — це не дієві методи протесту. Але хоче, аби місцева влада звернулась до столиці з вимогою реагувати та відключення світла та переглянути графіки для нашого регіону
Аварійні бригади енергетиків нині — у надскладних умовах відновлюють понівечену ворогом мережу. Та нові обстріли додають роботи, а люди у гніві не чують основного — під час війни ніхто нічого не може спрогнозувати. Бо енергосистема – пошматований організм, куди продовжують цілити ракети та дрони рашистів.
13-градусна температура у помешканні — це відносно невеликий дискомфорт в порівнянні з масштабами руйнувань в країні. Адекватні люди, що зібрались на мітингу сприймались вороже. Адже бідкатись краще, ніж перечекати, зрозуміти, мудро оцінити ситуацію.
Послаблення графіків відключень неможливо спрогнозувати. Хоча саме цього вимагали протестувальники — аби їм чітко сказали терміни. Масштаби руйнувань та збитків напевно важко уявити — але кожен закид про те, чому у нас гірше, як у сусіда чи в іншій області нівелює зусилля тих, хто у найважчі часи відновлює інфраструктуру, ризикуючи власним життям.
Соціальні мережі – це віртуальна платформа дискусій. Хмельничани не приховують обурення з приводу таких штучних протестів. Бо під шумок можливі заворушення, сутички – а саме це потрібно ворогу. Куди не дістане дрон, дотягнеться рука пропаганди та зомбування.
Це дико, вимагати комфорту тоді, коли породіллі народжують у бомбосховищах, електрики працюють понаднормово, а бабуся в селі при свічці плете шкарпетки невідомому захиснику. Бо саме теплом маємо ділитись у часи війни, а не потонути у жовчі розбрату.
