Серце наповнене болем, та ще більше – надією. Так про свій стан розповідає дружина безвісти зниклого Героя Анастасія Демчишина. В грудні 2024 го року зв’язок із коханим обірвався, жодні пошуки результатів не дають.
Уже 155 – й раз поспіль у Хмельницькому збираються ті, для кого кожен день- боротьба. За синів, які не повернулись з бою, за чоловіків, голос яких не чули місяцями, за братів, яких любили більше за себе. Чекає рідненького молодшого брата з того фатального завдання Юлія Гула. Жінка каже, Олександр впертий, хоробрий, вольовий, і коли вирішив йти на війну – то зупинити його ніхто не зміг. Зник безвісти у Мар’їнці, у 2023-ьому.
Акція – своєрідний крик душі про безвісти зниклих та полонених. В очах вже немає сліз – лише тиша та очікування. Свого 40-річного сина чекає Микола Мельник. 25 квітня цього року – той страшний день, коли статус безвісти зниклого підтвердили, тоді й розпочалось пекло для батьків.
Надією та вірою у повернення кожного захисника об’єднані присутні. В кожного полоненого та безвісти зниклого має бути свій голос, цей голос – ми, кажуть організатори і закликають усіх небайдужих приєднуватись до акцій, аби двері російських катівень назавжди відчинились.
