Майже 2 сотні людей об’єднав пікнік «Родина для кожної дитини», який познайомив бажаючих стати батьками дитини без батьківського піклування, із можливими формами сімейного виховання. Бо саме вони можуть стати шансом дитини на щасливе майбутнє.
Найбільше людям відома форма усиновлення. Та нажаль, дітки, батьки яких не позбавлені прав, не можуть бути усиновлені. Тоді на допомогу приходить інша сімейна форма виховання, як от до прикладу опіка, патронат, прийомна родина.
Не найкращою долею для дитини буде проживання в інституційному закладі. У віці всього двох тижнів, до будинку маляти, потрапила Тетяна Перевезенцева. Там вона мешкала до 4 років, тоді її вирішила повернути біологічна мама, та в 9 дівчину знову вилучили. Далі притулок, інтернат, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сім’я, та все ж вона знову опинилась в притулку. Тетяна каже, довіру до дорослих тоді втратила, зараз це і досі болюча рана.
Тетяна Перевезенцева зізнається, у підлітковому віці її характер був не найкращим, з прийомними батьками вони не знайшли той самий ключ, який би розтопив її серце. Та така поведінка є нормальною, каже психологиня Наталія Лукіянчук, адже те, що проживають діти в інтернатах дуже травмує. Жінка наголошує, щось обіцяти такій дитині не можна. Потрібно діяти, а ще чекати, бо довіра приходить не швидко.
Захід об’єднав не лише фахових консультантів, а й родини, які стали справжніми батьками для дітей, що залишились у цьому світі зовсім самі. Так, родина Валентини Шеремет у якій було 3 біологічних хлопчика, одного дня збільшилась, тепер дітей аж 12. Хоч діти усиновлені, та жінка вважає всіх рідними, плеканими, та найкращими, сім’я багато подорожує та завжди проводить час разом.
Хлопчик, який перебував у складних життєвих обставинах, став рідним для працівниці служби у справах дітей Людмили Малік. Мама Тимофійка відмовилась від нього, батько спочатку був присутній, потім одружився та забув про дитя, проте батьківських прав його не позбавили. Тож для Тимофійка Людмила стала патронатною мамою. Та на цьому вона разом із чоловіком не зупиняється.
На Хмельниччині ситуація із дітьми, які позбавлені батьківського піклування, просувається у позитивний бік. Майже 120 дітей з двох тисяч, поки що перебувають в інституційних закладах, та це діло часу. І саме такі зустрічі допомагають зламати страхи, зруйнувати стереотипи, і відкрити серця.
Тисячі українських дітей чекають того дня, коли поруч буде справжні люблячі батьки, які завжди підтримають, допоможуть. Кожна дитина заслуговує мати своє мама і тато.
У Хмельницькому не лише провели пікнік, а й відкрили фотовиставку під назвою «Поговори зі мною». У ній об’єднали фотопортрети та відео інтерв’ю дітей, та молоді, які частину життя провели без батьківського піклування.
