Коли у 2022 – му році ворог ступив на українську землю Олег Молдаван із позивним Папай без роздумів встав до лав захисників. Просто знав – мусить йти. Папай пройшов через вогонь, вибухи, холодні окопи, ночі без сну. А під час одного із боїв у Харківській області отримав важке поранення – втратив ногу, але не дух. Сьогодні Олег намагається жити по – новому. Кожен новий день це боротьба, за рух, мрію, за життя.
Зала будинку культури переповнена. Тут і сльози, і спогади, моменті гордості. Найщиріше дякую та підтримку Кам’янець висловлює відважним та жертовним людям щодня. А урочиста сесія це мить, коли місто та громада згадує, завдяки кому стоїть, завдяки кому розвивається.
Почесну відзнаку Честь і шана отримав і Віталій Одайник. У 2023 му році, у Бахмутському районі, ворог намагався оточити підрозділ Віталія, та не вдалось. Бо разом із він побратимами стояв до останнього, і вистояв, щоправда ціною власного здоров’я. Та це не зупинило майора, він розпочав довгий шлях відновлення у якому зрозумів- життя це спорт. Він привів Валерія на ігри нескорених, та у центри реабілітації, аби на власному прикладі показати що життя триває.
Не забули і тих, хто через музику несе людям світло, і в такий нелегкий час допомагає й закривати військові потреби. Майже 4 мільйони гривень за роки повномасштабки зібрав із колективом для захисників Володимир Кусік. На фронт, закордон, по Україні творець мандрує із рідним фольклором, адже це частина нашої ідентичності.
Стіною між ворогом та сім’єю став і Юрій Доценко. Він втратив здоров’я для того щоб зберегти країну. Юрій зміг повернутись до повноцінного життя, працює. Каже – його спасіння родина, вони опора, спокій та сенс.
Вшанували хвилиною мовчання і тих, хто не повернувся, хто загинув за нас. І коли хтось запитає, хто такі Герої – відповідь перед нами. Це Олег Папай, Юрій Доценко, Валерій Одайник, і ще сотні захисників, які ризикували, йшли в бій не заради смерті, а щоб ми могли жити у мирі.
