Третій автопробіг у нашому місті організували волонтери та родичі військовополонених і зниклих безвісти. Стартувала колона автівок біля Темпу, неподалік дендропарку Поділля.
Катерина із Шепетівки чекає додому чоловіка. Із завдання, на яке відправили Василя — не повернулось 16 бійців. Жінка шукає інформацію про коханого у російських соцмережах, їздить на акції «Поверніть героїв з полону» в Київ, зареєструвалась на зустріч в координаційному штабі, нині ж долучилась до автопробігу. Вдома на тата очікують 5-річна донька та однорічний син.Жінка каже, потрібно якнайбільше розголосу, адже таких родин в Україні — десятки тисяч.
Самотужки шукає брата Володимира і Наталія Продан. Він зник безвісти 15 лютого на Донецькому напрямку. Нині Наталя з плакатом у руках доєдналась до акції, адже важливо, аби суспільство не забувало, якою ціною Україна відстоює свою незалежність.
Не має звістки від рідного брата і Катерина Матвієнко. 26 лютого 24 року військовослужбовець Національної гвардії «Червона калина» Роман Дудар втратив зв’язок з командуванням. Тож вже понад 400 днів Катерина шукає інформацію про рідну людину. Це чергова можливість нагадати світу — захисників чекають вдома. А невідомість вбиває. Адже якщо боєць знаходиться в полоні — це нелюдські умови утримання, щоденні тортури та відсутність лікування.
Чи не у кожного учасника соціальної акції — портрет героя, тематичний плакат чи патріотична символіка. Автопробіг відбувся у День матері. Кожна ненька зниклого захисника чекає його додому, серце болить за дитину, а думки про її долю не дають спокою. Тому це чергова можливість нагадати світу, що Україна бореться, проливаючи на полі бою кров кращих синів та дочок, яких катують та вбивають інколи беззбройних. Адже ворог безжальний. Бо у війні губиться справедливість. Тому насамперед подібні акції — звернені до суспільства, владних структур, учасників переговорних сторін.
Колона завершила свій шлях на головній площі міста. Понад 150 автівок взяли участь в акції. Автопробіг об’єднав родини у спільному горі. Бо подекуди родичі не знають про долю військових з перших днів повномасштабного вторгнення. Проте надія, що захисник живий жевріє в кожному серці люблячої рідні.
Подібні акції пройшли і в інших містах України. Про героїв не можна забувати.
