Пам’ять – жива. У Меджибожі вшанували жертв Голокосту. Найбільш кривавим для містечка був вересень 42-го року. Тоді у Меджибожі на березі Південного Бугу розстріляли понад три тисячі євреїв. За переказами очевидців, річка стала червоною, а ями, у які скидали тіла, рухалися ще два тижні. Згодом на місці розстрілу облаштували парк скорботи, встановили меморіал та пам’ятні плити. Щороку сюди приходять люди, аби вшанувати тих, хто став жертвами жорстокого режиму.
Події, які не згадаєш без сліз. У Меджибожі вшановують пам’ять жертв Голокосту. До Другої Світової Війнибільше, ніж половина населення містечка була єврейською. Саме євреї разом з українцями та іншими національностями розбудовували Меджибіж. Щоправда, лише до 42-го року.
Через містечко їх гнали без одягу. Вивели на околицюМеджибожа. Береги Південного Бугу стали останнім, що бачили євреї. Тодіжорстокий режим знищив понад три тисячі людей.
Діти, жінки чи літні люди. Їх розстріляли без відбору.Нацистська Німеччина ні на що не зважала. Людей знищували тільки через те, що ті народилися євреями.
22-е вересня 42-го року стало кривавим в історії Меджибожа. За кілька хвилинобірвалося три тисячі життів. Аби вшанувати їх пам’ять, у 60-ті роки на місці розстрілу облаштували парк скорботи, встановили меморіал та пам’ятні плити.
І таких пам’ятних плит – чотири. Три, де поховані дорослі, та ще одна, де діти. Аби вшанувати їх пам’ять, сюди часто приходять люди. Приносять квіти та згадують тих, хто народився і жив ніби у не свій час і просто став жертвою жорстокого режиму.
