210 років тому народився великий українець, який до останнього подиху любив батьківщину. З нагоди відзначення Шевченкових днів біля пам’ятника Кобзарю зібрались містяни.
Підніжжя постаменту зарясніло квітами – чи не найбільше памятників у світі встановили саме українському Тарасу. Його творчість – це постійна боротьба та виклики. Проте навіть злиднях, неволі та здавалося б безвиході Шевченко писав глибокі за змістом твори.
У своїх віршах Шевченко оспівував нашу природу – ліси та ріки. За рідну землю українці нині віддають життя.
Він романтик, мислитель та борець. Шевченко вже 2 століття тому знав, хто наш ворог. Актуальність його рядків не втрачені і в цей воєнний час. В шкільній програмі його інтерпретували по-іншому. Нині ж нація перероджується, як і переосмислення радянщини.
Тарас Шевченко навіки вписаний в історію. Бо його життя – приклад сміливості, нескоренності та водночас – жаги до прекрасного. Нині це показує і наш народ – даючи відсіч кровожерливому сусіду. Бо ми вільна нація, яка захищає своє Дніпро, кручі та садок вишнений коло хати.
