Замість церкви – багатоповерхівка: у Дунаївцях прихожани одного з храмів виступили проти будівництва, ініціатором якого виступив сам Митрополит Антоній. Кілька соток землі, котрі перебувають у постійному користуванні церковної громади, владика вирішив віддати забудовнику. Це, власне, і не сподобалось місцевим громадським активістам. Бо, кажуть, будувати тут не можна. Переконують, під церквою знаходяться підземелля, котрі мають історико-архітектурну цінність. Якщо почати тут будівельні роботи – вони заваляться.
Наріжним каменем конфлікту «церква – громадські активісти» став ось цей клаптик земельної ділянки. Нещодавно останні дізналися, на пустирі за капличкою має стартувати будівництво. Два будинки на церковному наділі має зрости із ініціативи самого митрополита Антонія. Про це депкорпус та громаду міста він особисто повідомив під час позачергової сесії. Член виконкому Василь Ганзюк каже, у діях владики вбачає змову із забудовником.
Громадський активіст певен, попри обіцянки, від будівництва громада зиску не отримає. Навпаки зазнає збитків, втративши важливу для райцентру історико-архітектурну пам’ятку – капуцинський монастир. Парафіянин Олександр Бальбазов пояснює, сучасне приміщення церкви – це лише наземна частина історичної пам’ятки.
Родина пана Олександра з діда-прадіда відвідує цей храм. Він – єдиний суто український, тобто Київського патріархату, у Дунаївцях. Каже, зважаючи на рішення митрополита, дуже непокоїться, аби при будівництві задуманих будинків, і з святинею, і з її історичною частиною раптом чогось не сталося.
У церкві кажуть, у жодному разі не хочуть завдати шкоди історичній спадщині. Навпаки мають намір її відродити. За змогу будуватися на церковній землі забудовник має віддячити сторицею. Приміщення храму, котре, на жаль, сьогодні виглядає не кращим чином буде цілком і повністю реконструйовано.
Відновити зовнішній вигляд колишнього монастиря капуцинів буде не лише дорого, а й неймовірно складно. Адже, більше як півстоліття його активно і успішно нищила атеїстична радянська влада. За неї святиня була то кінотеатром, то складом, то взагалі спортивною залою.
Відродження святині почали аж у 95-му, коли землю та приміщення передали церкві. Все, що зроблено тут – зроблено своїми руками, каже отець В’ячеслав.
Через брак коштів, храм сьогодні виглядає далеко не найкращим чином. Аби виправити ситуацію, каже Митрополит, і пішов на домовленість із забудовником – усе задля громади, котра, переконує, погодила дане будівництво. Зважаючи на людське «добро», церква наразі проходить необхідну для початку будівництва процедуру. Деякі експертизи уже зробили. Кандидат історичних наук, археолог Павло Нечитайло приїздив особисто, аби переконатися у тому, що ділянка, котру планують віддати під забудову вільна від історичної пам’яті. Для цього заклали так звані шурфи.
Це означає, що на даній земельні ділянці відсутній археологічний культурний шар, а, отже, будувати тут можна. І, якщо, враховувати проведення обіцяної реконструкції, то навіть потрібно. У обласному відділі охорони пам’яток історії та культури певні, якщо все станеться як гадається даний храм із підземеллями може стати туристичною родзинкою Дунаєвець.
Ну, а поки про це говорити зарано. Адже попереду – іще чимало процедурних дій. Найближчим часом має бути рішення Дунаєвецької міської ради, котра надала землю церкві у користування. Питання будівництва там обіцяють ретельно вивчити.
