Були луганчанами, а стали хмельничанами. Родина переселенців Юрій і Ольга Сидор останніх п’ять років живуть у Хмельницькому. Через війну втратили майже усе: квартиру, бізнес, гроші, друзів. Утім, зберегли найцінніше – родину, гідність і професію. Власне завдяки цьому їм вдалося відродитися заново. Після втечі з окупованого Луганська вони не ходили і не просили, а одразу взялися за справу. Подали грантову заявку, виграли професійну швейну машинку. Нині заробляють тим, що дають другий шанс на життя старим меблям.
Він кроїть, а вона шиє. Родинний тандем переселенців з Луганська оновлює хмельницькі старі дивани.
Родина каже, замовлень вистачає. Беруться майже за усе.
У домашній майстерні трудиться навіть 13-ти річний син подружжя Олексій.
Таким чином Сидори працюють вже понад три роки. Ремесло привезли із рідного Луганська. До слова, професія – це чи не єдине, що вдалося забрати із собою після окупації, ділиться голова родини. Аби втекти від війни, змушені були покинути усе нажите.
А потім перший український блокпост і сльози.
Утім, сподівання на швидке завершення війни не виправдалися і родина опинилася у Хмельницькому.
Освоюватися на новому місті почали одразу. Нікого нічого не просили. Лишень подали заявку на участь у грантовому проекті. І виграли професійну швейну машинку. Кажуть, Хмельницький їх добре зустрів.
А ще Хмельницький став другим домом і для домашнього улюбленця родини – французького бульдога Бастіана.
Словом, у Хмельницькому вони знайшли новий дім і здобули другий шанс на краще життя. І жодного разу не пошкодували, що обрали Україну!
