З ринку – на дорогу: у Старій Синяві процвітає несанкціонована торгівля. Після послаблення карантину місцевий базар так і залишився зачиненим. Директорка ринку не може отримати експлуатаційного дозволу від Держпродспоживслужби. Територія закрита – люди опинилися за бортом, а, точніше, прямісінько на дорозі. По обидві сторони проїжджої частини вони облаштували імпровізовані торгові ряди, котрі вилізли навіть на територію автостанції. Чому підприємці торгують з землі і чому у цьому випадку про дотримання вимог санітарного законодавства забули ?
Пан Олександр – один із тих підприємців, котрий, маючи 10 років власне місце на Старосинявському ринку, сьогодні тісниться біля дороги. Він – один із багатьох, хто не з доброї волі, а за примусом пішов у стихійну торгівлю.
Як і всі ринки України на початку карантинних обмежень Старосинявський закрили. Тоді, кажуть люди, сюди не їхали, бо розуміли, закон є закон. Карантин пом’якшили, колеги в районах відкрилися, а от, місцевий базар і досі – під замком. Відкритись не дозволяють у Держпродспоживслужбі. Тамтешні фахівці не видають так званого дозволу на експлуатацію.
У Держпродспоживслужбі причини озвучувати геть не соромляться. Кажуть, коли кілька тижнів тому приїхали із перевіркою – самі жахнулися. Ринок, по-перше, не огороджений, по-друге, без води. Прилавки потрощені, м’ясний павільйон ледь не розвалюється. Побачене нагадувало післявоєнні роки.
Відкриття ринку за таких умов, кажуть фахівці, неможливе. Не приховують, ситуацію і справді загострив карантин, хоча привести у відповідність територію керівницю просили іще 9 років тому.
Директорка ринку виправдовується, каже, робить усе, на що вистачає фінансів. Наразі, аби відкрити ринок для підприємців, практично реконструювала м’ясний павільйон. Тут – ані битого скла, ані бруду, ані відра з піском. Все чисто і навіть з водою.
Наразі, головна проблема, каже очільниця ринку – переділ території. Продовольчу групу товарів треба відокремити від непродовольчої. Люди цьому не сприяють, адже не хочуть поступатись своїми місцями. Наразі ж замість того, щоби стояти на ринку – й стоять – хто попри проїжджу частину, а хто взагалі на автовокзалі.
Про те, що у Старій Синяві стихійна торгівля– норма – знають усі. Селищний голова, до прикладу, наразі до вирішення проблеми і не береться. Каже, усе вирішиться, коли відкриють базар. Тоді торговців з дороги можна буде прилаштувати всередині. Для цього має спрацювати директорка. Каже, ринок – не їхній, а, отже, підсобити у вирішення питання не можуть.
Торгівлю на автовокзалі селищний голова називає свої головним болем. Більше про нього й про те, чому у Старій Синяві й направду процвітає так звана несанкціонована торгівля .
