Ми зустрілись із дружиною Віталія Боднарчука у центрі міста. Жінка з портретом коханого — чоловік загинув під час бойового завдання менше місяця тому. Іванна каже, коханий з перших днів повномасштабного вторгнення вже думав про те, аби стати на захист рідної землі. Місяць був у теробороні міста, а згодом вступив до лав захисників. У Іванни брат теж став на захист країни. Рішення чоловіка сприйняла трохи з острахом, але з розумінням. За час служби завоював авторитет серед побратимів. Віталій загинув у бою, як справжній Герой.
6 січня молоде життя Віталія Боднарчука обірвалось на Курському напрямку. Служив в Силах спеціальних операцій.
Дружина хапалась за останню надію, але страшна звістка підтвердилась.
Найстрашніше, каже Іванна, було сказати дитині про смерть Віталія. Адже 10-тирічна Злата була дуже привязана до тата.
Дружина згадує, Віталій після війни змінився, але старався додому не переносити негатив. Адже сім’я для нього була на першому місці. І саме для безпеки своєї родини чоловік взяв зброю до рук. Згодом, у війську опановував тактику, щоразу вдосконалював свої навички. Це і допомогло стати одним із кращих.
Сергій пригадує, познайомився з Віталієм в добровольчому формуванні на початку повномасштабного вторгнення росії. З того часу обоє стали не лише побратимами а й близькими друзями.
Під час бойового завдання в одній автівці з Віталієм був його побратим Максим. Пригадує, чоловіка намагались врятувати. Але марно, Максим зараз на лікуванні. Пообіцяв прийти на могилу до свого побратима. Бо не зміг бути на похороні.
Віталій був надійним товаришем, сильним духом. Своїм позитивом підтримував побратимів.
Іванна Боднарчук каже, підтримка побратимів чоловіка та родин допомагають пережити велику втрату. Вірить, Україна вистоїть у боротьбі з окупантом. Адже на мужності хлопців тримається тил.
