Зайнятість на селі: міф чи реальність?

1197

Професійне навчання безробітних, тимчасові громадські роботи та одноразова виплата на відкриття власної справи. Саме за допомогою цих механізмів хмельницька служба зайнятості бореться з безробіттям на селі. Так, за неповний рік понад 2 тисячі безробітних пройшли професійне навчання за найбільш затребуваними на селі професіями. Майже 2,5 тисячі безробітних залучали до тимчасових громадських робіт, а ще близько двох десятків відкрили власні справи. Аби показати як сприяє працевлаштуванню на селі, обласний центр зайнятості влаштував прес-тур на Чемеровеччину.

Мінус п’ять сотень населених пунктів. За роки незалежності Україна втратила понад півтисячі сіл. Причина проста – люди виїжджають і переважно у пошуках роботи. Не скрізь, звісно, втім у більшості населених пунктів, працювати насправді  ніде, бо ж підприємства закривають, а нові робочі місця не створюють.

Тільки за неповний поточний рік на обліку у хмельницькій службі зайнятості перебувало більше ніж 14 тисяч осіб з сільської місцевості. Аби працевлаштувати сільських жителів, хмельницька служба зайнятості використовує ряд механізмів. Один з них – перенавчання на підвищення кваліфікації.

Ще один механізм стимулювання зайнятості – громадські роботи. У 2018-му до тимчасових робіт залучили майже 2,5 тисячі безробітних з сільської місцевості.

Громадські роботи досить популярні і у зарічанських сусідів.

Вперше у Гуківській ОТГ сільських комунальників до прибирання території залучили навесні, на зиму, каже голова громади, знову потрібні люди.

Ще один механізм стимулювання зайнятості – одноразова допомога на започаткування бізнесу. Так, з початку року на Хмельниччині близько двох десятків безробітних відкрили власні справи. Пані Руслана – одна з них.

Якщо пані Руслана – новоспечений підприємець, то пан Микола – фермер з добрячим стажем. На Черемовеччині працює вже 24 роки.

Щодня, каже пан Микола, здає 1,5 тони молока. Окрім молочарства, ще й обробляє землю, засіває пшеницею, ячменем та іншими культурами. Рослинництвом та й тваринництвом загалом у товаристві займається майже півсотні робітників. Пані Євгенія, до прикладу, – доярка.

Своїх тварин пані Євгенія полюбляє, а тому й працювати добре. А ще у цій роботі є один величезний «плюс». Вона – недалеко від дому. Відтак, шукати кращого за кордоном не потрібно. Якщо ж такого підприємства у селі немає, можна самому стати підприємцем, отримавши одноразову допомогу. У сільській місцевості є можливість на кілька днів стати сільським комунальником або ж пройти професійне навчання на найбільш затребувані у селі спеціальності.

 

" " " "