У Полтаві біля Свято-Успенського кафедрального собору попрощалися із трьома українськими воїнами, які загинули від російського агресору на Донеччині. Солдату Олександру Марусевичу було 45 років. Він загинув 8 листопада. Провести його в останній шлях прийшов Микола Шаповал. Розповідає: Олександр — чоловік його двоюрідної сестри.
Микола Шаповал, прийшов попрощатися із Олександром Марусевичем: Олександр був завжди життєрадісний, він завжди відстоював справедливість, і він із перших днів захищав Україну і у 2014 році, і зараз. Я знаю, що він такий відгукнеться, допоможе у тяжку хвилину. Любивши дуже своїх дітей та внука.
Солдат Владислав Федорченко загинув у 51 рік. У мирну годину він працював на «Полтавамаші» механіком, коли 24 лютого почалася повномасштабна війна, одразу пішов у тероборону. Його керівник Георгій Гурін згадує, як дізнався про загибель колеги.
Георгій Гурін, прийшов попрощатися із Владиславом Федорченком: Жінка із донькою прийшли до мене. Тільки вони з’явилися і всі обставини розповіли. Кажу: «А як він? У Полтаві ж був». Говорить, ну з липня він уже був там на передовій. Гарний фахівець був, весь час з онучкою був. Будинок ремонтував. Дуже велика втрата.
Наймолодшому воїну, сержанту Владиславу Галайку, було лише 25. Він боронив нашу державу із 2017 року. Два місяці тому освідчився у коханні своїй дівчині, – розповідає знайома хлопця Анастасія Савченко, з якою разом хрестили дитину.
Анастасія Савченко, прийшла попрощатися із Владиславом Галайком: Він був дуже світлим чоловіком, у нього була надзвичайно складна життя. Він дуже прожив мало, але нещодавно він зустрів дівчину і освідчився їй, хотів, щоб вона стала його дружиною. Моя кума, з якою ми крестили, то в які б вона ситуації скрутні не потрапляла, він завжди їй допомагав.
Сержанта Галайка поховають біля його рідного села Войнівка, солдатів Марусевича та Федорченка — під Полтавою на Затуриному.
[ad_2]
Source link
