Історію одеського героя розповідає Ізмаїльський прикордонний загін.
Прикордонник Олександр у лавах Держприкордонслужби вже три роки.
Уродженець Одещини ще наприкінці 80-х здобув в одному з профтехучилищ спеціальність механізатора. За плечима і строкова служба, і робота за фахом, і служба у держохороні. І врешті-решт, за порадою його знайомого, який трохи раніше поповнив лави «зелених беретів», частка привела його до прикордонного загону Південного регіонального управління.
І вже 24 лютого, близько 4-ї ранку, російські війська нахабно обстріляли позиції прикордонників з великокаліберного кулемета. Згодом по захисниках України почали працювати «Гради» та авіація рашистів.
Під час відходу на запасні позиції Олександр за кермом «Кугуар» допомагав евакуюватися побратимам. Дорогою колона прикордонників потрапила під ракетно-бомбовий удар супротивника. Маневруючи під обстрілами водій бронеавтомобіля доставивши всіх своїх пасажирів до природного укриття, однак сам Олександр поспішивши отримав поранення в ногу. Цього ж дня його прооперували.
Проте враг у цей час не зупинявся, тож Олександр разом з іншими прикордонниками потрапили у оточення. Але на підмогу охоронцям кордону прийшли місцеві патріоти, які, крім надання притулку та можливості зв’язатися з рідними та керівництвом, діставали необхідні ліки та їжу.
Мені не вірилося тоді, що таке може статися, і це все насправді відбувається зі мною. Серйозність стану справ та розуміння ситуації прийшло після першого обстрілу з «Градів». Коли російські літаки скидали на нас касетні бомби, думавши, що вже не виживу. Я вважаю, що ця окупація не надовго і ми обов’язково переможемо. Все буде Україна! – пригадує Олександр.
Наразі прикордонник після одужання повернувся до рідного загону та продовжує захищати країну. А ще на підмогу батькові прийшов його син – Сергій, який раніше працював у європейських країнах далекобійником, зараз покликався по мобілізації до ТРО та взявши до рук оружня, щоб захищати Батьківщину.
Він розповідає, що з оккупантами вже «зустрічався» у Криму під час анексії у 2014 році. Тоді він саме проходив строкову службу у ВМС ЗСУ і, як і зараз, не зрадивши військовій присязі, не залишивши країну в біді.
Хто як не мі? – каже батько Олександр, так само говорити і діє його син, і кожен український патріот.
Раніше на USIonline.com –
Читайте нас у Facebook, Telegram та Instagramдивіться на Youtube.
[ad_2]
Source link
