ZAXID.NET – Це війна, справжня війна – ZAXID.NET

116

Це війна, справжня війна

Скандал в Іноземному легіоні, пропаганда та переоцінка можливостей

Англомовне видання The Kyiv Independent минулого тижня опублікувало великий матеріал про один із підрозділів Іноземного легіону. Стаття під назвою «Самогубчі місії, насильство, погрози розправ: бійці Інтернаціонального легіону виступають проти неналежної поведінки керівництва» (Suicide missions, abuse, фізичні threats: International Legion fighters висловлюються через leadership’s misconduct) вже стала популярною серед засобів російської масової пропаганди. Але це абсолютно не має значення, це не перший і не останній матеріал про «легіонерів». І не треба нападати на журналістів та видання. Матеріал показує, де є системні помилки, і дозволяє значно предметніше поговорити про пропаганду та «легіонерів».

Скорочену україномовну версію подала «Українська правда». Хоча тут, як на мою думку, використано дещо маніпулятивне заголовок – «Посилають на смерть і погрожують: іноземні легіонери скаржаться на керівництво розвідки в Україні – ЗМІ». Він надто узагальнює, а не конкретизує.

До оригінального тексту в мене єдине зауваження – це намагання журналістів прив’язати Буданова та Зеленського до проблеми, що виникла з легіоном на фронті. Насправді це проблема багатьох українських ЗМІ: у будь-якій ситуації йти максимально по вертикалі догори, аж поки не знайдеться гучної прізвиська. Насправді ж ні президент, ні керівник військової розвідки не мають стосунку до питань, порушених у статті.

Головна претензія, за підсумками матеріалу, у мене виникла до наших спецслужб/правоохоронців. Вже вкотре. Коли формувався легіон, то були заяви, що відповідні структури перевіряють бійців, а особливо осіб, які претендують на командні посади. Тому як на посаду командира в підрозділі потрапив кримінальний авторитет, має дати відповідь не Офіс президента, і не тільки прокуратура, а передовсім СБУ та МВС. Ідеться про одного з керівників підрозділу «Сашу Кучинського». Журналісти-розслідувачі з’ясували, що майже напевне його справжнє ім’я – Петро Капусцінський. Він є громадянином Польщі, який у собі вдома перебуває у розшуку за мошенництво з 2014 року. А ще раніше він був членом польської мафії і свідчив проти своїх колег. В Україні він також є підозрюваним у справі про грабіж.

Багато хто вже таврує статтю в The Kyiv Independent як „російську провокацію”, „ІПСО” тощо. Я б застеріг називати «проросійським» усе те, що нам не подобається в інформаційному просторі. Наприклад, судячи з ФБ-допису Центру протидії дезінформації, його співробітники знали про підготовку матеріалу ще за 20 днів до його публікації. Тобто опасність вони побачили не в самій проблемі з легіоном, а в оприлюдненні інформації про неї.

Щодо перелічених у статті проблем, то я свідомо не коментуватиму їх, бо гадаю, що це може зашкодити. Але хочу детальніше розібрати проблему самого Іноземного легіону, його створення та функціонування.

Пропаганда

Ми виграли у росіян інформаційну війну у перші місяці чергового протистояння. До України прибули десятки тисяч добровольців, щоби воювати «за нашу і вашу свободу». Тим часом до Росії не змогли навіть сирійців привезти.

«Станом на 6 березня бажання воювати у складі Інтернаціонального легіону ТрО виявили до 20 тисяч іноземців із 52 країн» – це цитата з матеріалу на сайті АрміяInform. Цифра вражала і навіть трішки лякала пропагандистів. Проте вона не перетворилася на 20 тисяч бійців, хоча про це часто писали наші ЗМІ.

Судячи з тексту The Kyiv Independent і даних журналістів, зараз чисельність Іноземного легіону не перевищує півтори тисячі осіб. У березні їх було більше, але чимало добровольців зрозуміли, що вони самі для себе не надто чітко усвідомлювали, що таке справжня війна, тож поїхали геть. Знаю навіть про випадок, коли наші військовики-куратори виводили підрозділи з поля бою та відправляли додому. Але про це буде далі.

Що таке війна?

Навіть досвідчені бійці, які сюди їхали, мали уявлення про війну на основі бойових дій в Афганістані чи Іраку. Але ті війни й близько не стояти поруч із інтенсивністю боїв в Україні. Особливо це стосується роботи артилерії. На території України воюють дві регулярні армії, Росія володіє однією з найбільших армій світу. Вояки навіть із бойовим досвідом ніколи не зустрічалися з таким небезпечним врагом. Бо одна річ – воювати проти терористів та ісламістів у кишлаках, а друга – зустрітися з десантниками на бронетехніці.

Прочитавши не одне інтерв’ю з бійцями легіону, які покинули Україну. Головна думка, яку виніс з них: тут дуже активно працює артилерія, велика інтенсивність боїв, мало часу на реакцію та підготовку операцій, не всі знають, що таке загальновійськовий бій. В одному інтерв’ю озвучувалася така претензія: бійці були на завданні не дві доби, а чотири.

Знаю приклади, коли українські військовики з початку вторгнення були не просто на завданні, а в боях упродовж трьох-чотирьох днів. Закінчувався один бій і починався інший. Все це під вогнем артилерії та у постійному русі.

Дружній вогонь

Потрапляти під вогонь своїх військ – справа зовсім не рідкісна. Не стала винятком і актуальна війна в Україні, причому з обох боків. У перші тижні такі випадки з українськими військовиками траплялися досить часто. Зараз про них чую менше. Якщо порівнювати з росіянами, то в нас усе гаразд. Там збивають свої літаки, гелікоптери, знищують цілі підрозділи за допомогою «дружнього вогню».

Важливо, що за пів року багато легіонерів відсіялося. Але з тих, що залишилися, сформовано ударні групи та ефективні підрозділи, які дають результат. Їх не так багато, але вони є. Три батальйони – це гарне підкріплення. Тепер тут залишилися ті, що зрозуміли, що таке війна, як тут виживати та знищувати ворога, як досягати результату. Головне – не варто ховати проблеми та перекривати все пропагандою. Бо рано чи пізно все потай стає явним.

Історія

Не готовий гарантувати правдивість інформації, хоча довіряю людям, які розповіли мені цю історію. Один із перших підрозділів Іноземного легіону був відправлений на завдання у Київській області. Він був сформований із людей, які мали бойовий досвід. Прибувши на місце, бійці відмовилися виконувати наказ про проведення зачистки населеного пункту. Вони вимагали супутникових знімків, зроблених протягом останньої доби, точних даних про ворога (кількість та в яких будинках перебувають), підтримку з повітря та оточення сектору. На що отримали негативну відповідь і пояснення, що тут не Афганістан чи Ірак, а проти нас воює велика регулярна армія, фронт динамічний, і нам треба також швидко рухатися. Після чергових вимог та претензій від іноземців їх вивезли на базу, а потім відпустили додому. Завдання приїхали та виконали українські військовики.

PS Не варто узагальнювати, коли йдеться про «легіонерів». За нас успішно воюють білоруси, грузини, чеченці. У них своя мотивація і спільна з нами мета – знищення Росії.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділити її та
натисніть
Ctrl+Enter



Source link