Вони тримають інформаційну оборону, фіксують злочини ворога та щодня доносять правду світу. Напередодні Дня журналіста у сесійній залі Хмельницького Будинку рад зібралася велика медійна родина області. Люди, чиє слово під час війни стало потужною зброєю. Урочистості розпочалися зі щемливої ноти. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять 150 представників медіа, а також усіх захисників і захисниць, які віддали свої життя за свободу та незалежність України.
Окремі слова вдячності лунали на адресу колег, які змінили мікрофони й камери на бойову зброю у складі Сил оборони. А колеги у тилу донатять, допомагають.
Цьогоріч через активні бойові дії з боку росії інформаційний простір перенасичений брехнею та спекуляціями. Тому боротьба із фейками ворога та викликами воєнного часу – це важка ніша сучасної журналістики. Як і боротьба із власними емоціями, кажуть представники ЗМІ.
Журналістика — це не робота, це покликання, каже Анна Омелянчук. Свій шлях на телебаченні розпочала ще будучи студенткою.
Для кожного журналіста його матеріал — це дітище, в яке він вкладає душу. І інколи щоб народився цей шедевр – потрібен час, аналітика, втамування емоцій.
Змінюються роки,і з ними і можливості донести інформацію. Та незмінним залишається вірність професії та її принципам.
Попри всі виклики сьогодення, журналісти Хмельниччини доводять: вони готові працювати 24 на 7 ради однієї головної новини — новини про нашу Перемогу.
Тож так злагоджено та відповідально журналісти продовжують працювати і надалі. Навіть під час воєнного стану вони розуміють усю відповідальність своєї професії. Робота в інформаційному тилу триває.
