Незалежність —це не просто дата в календарі. Для одних це роки боротьби на фронті. Для інших — волонтерство, допомога війську, робота громади. Для когось- неминучий біль втрати. А для ветеранів — ще й щоденне повернення до мирного життя. Володимир Захаров отримав важке поранення, пройшов лікування та протезування. Тепер вчиться жити заново. Каже — без рідних не впорався б.
Хмельницька обласна рада спільно з Хмельницькою обласною військовою адміністрацією та Хмельницькою міською радою відзначили жителів області памʼятною медаллю «35 років Незалежності України. Хмельниччина». Військові і ветерани, представники місцевого самоврядування, волонтери, медики, освітяни – усі, хто бореться і працює заради вільної та незалежної держави.
День Незалежності великий та світлий день. Разом з тим це ще одна нагода озирнутися навколо. Побачити тих, хто поруч. І згадати тих, кого сьогодні особливо не вистачає.
Можливість бути вдома сьогодні для багатьох українських родин — найбільша мрія. І саме за неї воюють та працюють тисячі людей. Бо нинішня незалежність — це не лише про минуле. Це про майбутнє, яке Україна виборює просто зараз.
Для Олександра Дзюби війна теж залишила свій слід. Важке поранення з ампутацією він отримав, коли віз побратимів на позицію. У машину влучив FPV-дрон. Зараз він удома. Поруч — дружина і син. І це, каже ветеран, найкраще, що може бути після пережитого. Його мрія, аби ці емоції нарешті відчув кожен захисник.
35 років тому Україна відновила незалежність. Та історія української державності значно давніша. І сьогоднішня боротьба — продовження шляху, який українці проходили не одне покоління.
35 років— це вже історія. Але для тих, хто сьогодні захищає Україну, вона триває просто зараз. І наступну річницю кожен мріє зустріти вже без війни. Разом із тими, кого чекають удома.
