Довіряй, але перевіряй – головне правило, яке радять юристи застосовувати перед тим, як пожертвувати кошти на добру справу. Не важливо яку саме – допомогу хворим, малозабезпеченим, нужденним чи українській армії. Важливо кому. Адже волонтерів та благодійних організацій як в Україні, так і на теренах краю маєм чимало. Та чи всі вони працюють на суспільне благо? І чи варто довіряти тим, хто просить для когось…
Ось цей гурт в обласному центрі можна зустріти частенько. Троє співаків з Полтавщини викладаються на повну – то в районі Юності, то овочевого ринку, то, як сьогодні, Філармонії. Кажуть, у Хмельницькому збирають кошти, аби допомогти учасникам бойових дій.
Чоловіки переконують, все зібране віддають на благочинність. Демонструють грамоти зі Сходу і дві квитанції.
Окрім ось цих двох чеків на три тисячі заїжджим волонтерам продемонструвати нічого. Не приховують, із грішми, зібраними на благодійність у людей, працюють без жодних документів. Дещо витрачають на продукти харчування для атовців, котрі купують з рук, а, отже, чеку не мають жодного, а дещо залишають собі. Конкретні суми не озвучують.
Чоловіки додають, нікого не обдурюють, усе зароблене і справді віддають на благодійність. Працюють чесно, правда, як виявилось, не зовсім в правовому полі. Відповідно до українського законодавства і волонтерам, і ГО без документів збирати кошти заборонено.
Мають бути і чеки, і акти прийому-передачі, і інші підтверджуючі папери. Наприклад, якщо анонсовано, що кошти збирають на лікування для якоїсь особи, основоположним документом тут є контракт. Причому і він, і решта документів мають бути не просто на рука, а в публічному доступі. Тому, перед тим, як віддавати свої кревно зароблені благочинникам, юристи радять їх перевірити.
Якщо такої інформації вам не надали, краще кошти не жертвувати. Не взагалі, а у конкретному випадку. Адже є чимало перевірених благодійників, котрі без сумніву – і допомогу передадуть, і прозвітують. Тетяна Баско – одна із тих волонтерів, які працюють не для себе, а для людей. Її добрі справи – на слуху чи не у кожного жителя області. Саме ця підприємиця із Дитячого світу плела маскувальні сітки, готувала домашні справи і допомагала пораненим атовцям. Жінка об’єднала довкола себе однодумців, котрі не за людські, а за власні кошти займаються благодійністю. Пані Тетяна каже, таким, а не іншим і має бути справжнє волонтерство.
Пані Тетяна каже, таких людей, які хочуть поділитися насправді дуже багато. Адже українці – добра і щира нація, чуйна до чужої біди. Єдине, що спиняє народ – це так звані псевдоволонтери, котрих сьогодні в нашій державі, на жаль, розвелося на кожнім кроці.
Саме з цієї причини, волонтерка і започаткувала власний спосіб допомоги атовцям – адресний.
Волонтерка переконана, допомогти – не значить перерахувати певну суму. Допомогти – це поділитися тим, що маєш – навіть останнім. Каже, жителі краю так і роблять, незважаючи ні на які «але».
До речі, про те, що деякі волонтери крадуть, жінка, каже знає далеко не з чуток. Розповідає, не так давно від благочинця-псевдоволонтера постраждав наш земляк – атовець Руслан КашИця. Незважаючи на те, що хлопець – без ноги і майже не бачить, той, хто клявся допомогти – зрадив, викравши без жодних мук совісті 450 тисяч, зібраних на лікування.
На превеликий жаль, не всі ті, хто зазіхає на кошти, призначені для благодійності, відповідають перед законом. Адже шахрайство, а саме так можна кваліфікувати діяння псевдоволонтерів – найважчий до розкриття злочин. Пані Тетяна каже, незважаючи на це, тих, хто вкрав у нужденних, кара обов’язково наздожене. Адже, певна, окрім земного суду, на кожного з нас чекає і вищий.
Сторицею повертається як зло, так і добро. Тому, не треба бути байдужими, слід бути думаючими – довіряти, але перевіряти. Ось ця панянка, до прикладу, засумнівалась у щирості намірів співаків-волонтерів. Та все ж до скриньки кілька гривень кинула.
Інтуїція, звісно – річ хороша, утім не завжди дієва. Дехто це давно усвідомив. Принаймні на словах.
