Боєць із позивним “Шпік” після ротації був третій день “на нулі”. Склав піст і пішов у бліндаж святкувати день народження побратима.
«Нас було четверо – я, Захар, Орел та Майор. Святкували просто – зі снікерсом та згущеним молоком», – розповідає Шпік.
Та святкування раптово перервала ворожа міна 120-го калібру, яка потрапила прямо біля сходи бліндажу. Вибухом хлопців відкинуло, піднялася непроглядна пілюка.
“Після вибуху я швидко собі оглянув, як нас вчили, відчув, що поранень у ногу, але не дуже сильно. Зразу ввімкнувши ліхтар і почав перекличку. Але у відповідь була тиша. Кричав чотири рази. І лише потім хлопці почали відгукуватись”, – згадує Шпік.
Захар повідомив, що живий і поповзом покинув бліндаж. Дим від вибуху поступово почав розсіюватись, і відгукнувся Майор. У нього була сильна кровотеча з руки.
Закричавши і Орел. Виявилось, що в нього відкритий перелом ноги. Попри контузію, Шпік зібрався і почав згадувати все, чого вчили на курсах такмеду, і надавати першу допомогу:
«Спершу наклав на поранену руку Майора турнікет, записавши годину, але дах не зупинився. Інший турнікет наклав вище – спрацювало. Перебинтував голову, там були незначні поранення, і відправивши його до жовтої зони. Далі наклав турнікет Орлу і зрозумів, що сам його витягнути не зможу. Довелося позбавити його і бігти на допомогу. Поки біг, були ще прильоти, та на них я вже навіть не звертав уваги. Добіг до своїх, зрозумів, що не можу говорити, багато пилу глотнув. Довелося пити багато води, блювати та знову пити. Відпочившись, розповівши хлопцям, що сталося, ми відразу вирушили на допомогу Орлу».
Хлопці витягли побратима з бліндажу у безпечне місце. Й, на щастя, одразу приїхала евакуаційна машина. Захар із Майором уже були там.
“І все це відбулося за якихось 12-15 хвилин”, – каже Шпік.
Шпік виздоровів і продовжує боронити Україну від російського навалу.
Майор, Захар та Орел теж із нетерпінням чекають на завершення лікування, щоб повернутися у стрій.
[ad_2]
Source link
