Напередодні Дня вшанування учасників ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, біля пам’ятника «Героям-пожежникам, які врятували світ від ядерної катастрофи» відбувся мітинг-реквієм. Тут згадували людей, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з них не дожили до теперішніх днів, задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.
Іван Романович два десятка років пропрацював пожежним у місті Нетішин. 32 роки тому, коли ще був молодим хлопцем, йому довелося брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Каже, пам’ятає цей день, ніби то було вчора.
Іван Романович каже, сьогодні хотів би побачити своїх колег, з якими пліч-о-пліч закривали собою світ від ядерного лиха. Живі не тільки спогади з того дня, а й наслідки. Пан Іван каже, на власному здоров’ї відчув дію атому.
Чимало ліквідаторів отримали смертельну дозу опромінення, залишивши свої сім’ї без годувальників, багато хто підірвали своє здоров’я і були змушені лікуватися все життя. Боротьба з катастрофою для чорнобильців плавно перейшла в боротьбу за власні права на соціальний захист. Держава постійно обіцяє підтримку та гідні соцгарантії.
Для Івана Романовича турбота держави нині вкладається у пенсію 2 тисячі 760 гривень. В таку суму оцінили 20 років роботи рятувальника. І ше 5% пан Іван отримує, як ліквідатор. Та чоловік не скаржиться.
Такі вони герої: скромні, не звиклі чогось просити. Радіють грамотам, квітам та увазі хоча б раз на рік. Вони ніяковіють перед камерами і просто хочуть, щоб про їх подвиг пам’ятали.
