Хмельницькі волонтери знову мчать на передову. Питання харчування нині у війську не стоїть – військовим чиновникам вдалося налагодити добре постачання на фронт, а от певні господарські потреби таки доводиться «закривати» благодійникам. Хмельничанам, котрі з 2014 року допомагають війську, довелося побувати, чи не у всіх гарячих точках на мапі АТО. Кажуть, везуть те, чого направду потребують армійці на сході – нині це генератори, бензопили, дерев*яний брус для обладнання нових позицій. Хоча сьогодні на Донбасі відносне затишшя, та раз по раз чуються постріли, тож про мир в Україні говорити зарано.
20 кубів пиломатеріалу для фронту – усе аби позиції українських вояків були обладнані та укріплені якнайкраще. Волонтери з Хмельницького вже четвертий рік поспіль, разом з армійцями, працюють для перемоги. Якщо бійці зі зброєю в руках, то волонтери роблять усе, аби їхнє перебування на фронті було комфортнішим. Везуть те, чого бракує на передовій найбільше.
Ці чоловіки з 2014 року допомагають українській армії. У найгарячіші часи протистояння приїздили до хлопців не зважаючи на потужні обстріли та активні бойові дії. Про себе розповідають неохоче, за них це роблять товариші.
Надавати ту допомогу, котрої направду потребують бійці на фронті. Цього разу волонтери привезли не лише ліс для обладнання армійських позицій. Прихопили бензопили й генератори. Нині продукти харчування везуть менше – Збройні сили добре забезпечені їжею.
Збирали велику кількість допомоги на фронт спільно. Люди, котрі небайдужі до подій, які нині відбуваються на Сході охоче допомагають війську. Пиломатеріали, які волонтери привезли на передову зібрали працівники Хмельницького лісомисливського господарства.
Хмельницькі волонтери знані чи не на всю країну. Сергій Кисельов протягом років війни вивозить поранених бійців з передової. Він практично весь час мешкає Попасній, Луганської області. Місто, у котрому й зараз, у час відносного затишшя на фронті, чуються вибухи, тож роботи не бракує.
Своєрідне фронтове мовчання не означає брак роботи. У шпиталі Попасної розслаблятися не на часі.
Військовослужбовець ЗСУ Дмитро проходить службу на Луганщині. Хлопець родом з Летичева, в армії вже більше двох років . Каже на фронті справи йдуть з перемінним успіхом.
Волонтери кажуть, за час війни з*явилися справжні товариші, ен лише серед військових, а й серед таких самих благодійників. Тож волонтерство для них це вже не просто хоббі, а, радше, спосіб життя.
Їм доводилося побувати на усіх гарячих фронтових точках.
