Натрапила коса на камінь. У Меджибожі культурники та підприємці звинувачують місцеву владу у бездіяльності, принаймні відносно туризму та історико-культурних пам’яток. Так за два роки, нарікають культурники, тутешні посадовці нічого не зробили, аби підтримати, більше того, покращити стан культурного надбання. Історико-архітектурний опорний план, який чиновники обіцялися зробити ще минулоріч, так і залишився у далекій шухляді. А про генеральний план взагалі можна забути, адже у його основі повинен бути досі не розроблений опорний план. Туризм місцеві посадовці взагалі не фінансують, більше того, туристичне містечко навіть не має програми його розвитку. Самі ж чиновники подібні закиди заперечують. Мовляв, спочатку взялися за інфраструктуру, а вже потім руки дійдуть до туристичного потенціалу.
Костел Святої Трійці, Млин дев’ятнадцятого століття та Єврейський Некрополь. А загалом на території Меджибожа є близько двох десятків історико-архітектурних об’єктів. Втім, для більшості туристів Меджибіж це – тільки фортеця. Аби зруйнувати цей стереотип, стародавнє містечко незабаром знакуватимуть. Та тут виникає питання – чи потрібні ті вказівники. Адже те, що очікує побачити турист, м’яко кажучи, відрізняється від реальності. При цьому, місцевій владі до культурного надбання, здається, і діла не має.
Так за два роки тутешні посадовці нічого не зробили, аби підтримати, більше того, покращити стан культурного надбання. Історико-архітектурний опорний план, який чиновники обіцялися зробити ще минулоріч, так і залишився у далекій шухляді. А про генеральний план взагалі можна забути, адже у його основі повинен бути досі не розроблений опорний план.
Виявляється, туризм місцеві посадовці взагалі не фінансують, більше того, туристичне містечко навіть не має програми його розвитку. Самі ж чиновники мають свою правду. Мовляв, спочатку взялися за інфраструктуру, а вже потім руки дійдуть до туристичного потенціалу.
Насправді, ситуація трішки інша. Вже не на камеру, люди зізнаються, для туристів влада нічого і не зробить, адже вони не електорат і на виборах не голосуватимуть. Хоч якісь та покращення посадовці роблять для самих меджибізьців, втім і тут, кажуть, необдумано.
Сам пан Калюжний щороку платить понад 300 тисяч податку, і він, каже чоловік, – дрібний підприємець, а є такі, що сплачують і мільйони. Окрім того, місцеві чиновники за кругленьку суму продали будівлю хасидам, є ще кошти Регіонального фонду. І при цьому всьому, нарікає фермер, покращення немає.
Ймовірно, ці кошти збагачують кишені самих чиновників і аж ніяк не йдуть на благо простих людей. А про історичну спадщину взагалі можна не говорити.
Всі, кажуть місцеві підприємці, кому насправді болить за історичну спадщину, – це культурники. Вони постійно б’ють на сполох, адже щоднини культурне надбання не покращується, а руйнується.
А тепер повернемося до опорного плану. Нарешті місцева влада таки спромоглася виділити кошти на його розробку.
Та, як кажуть, то вилами по воді писано. Адже поки що ніяких договорів немає та розробників проекту не знайдено. Простіше кажучи, ніхто їх і не поспішає шукати. Адже без планів значно простіше дерибанити землю і як наслідок – забудовувати історичну місцину.
Фактично виглядає ситуація як «лебідь, щука і рак». Аби дійти хоч якоїсь згоди, культурники, посадовці та активні меджибізьці зібралися на слухання, до слова цьогоріч перші такі у області. Говорили про наболіле, а як підсумок – ухвалили резолюцію. Тепер залишається тільки сподіватися, аби наміри знову не залишилися декларацією на папері.
