ДІТИ ВІЙНИ

111

Ольга – хмельничанка, психологиня і мама дитини військового. Ділиться власним досвідом як на події війни реагує восьмирічний син. Розповідає,- тато Владислава військовий, тож тривалі відрядження  були звичними. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення окупантів – тато поїхав на війну і не повертався майже рік. Це був найтриваліший період розлуки.

Попри те, що комунікація, коли один із батьків на війні, – обмежена, її не варто переривати повністю –  каже Ольга. Нехай це будуть і короткі повідомлення, фото чи відео у месенджерах.

У разі тривалої обмеженої комунікації, – можна спробувати знайти авторитетні чоловічі фігури для дитини. Для хлопчика – це спілкування з дідусем, дядьком. Якщо таких немає, то можливо, коли дитина відвідує гуртки, обирати ті де керівником є чоловік. І який зможе забезпечити спілкування з позиції чоловіка.

У таких випадках Ольга рекомендує звертатися до фахівців, – дитячих психологів. Адже самому важко впоратися з цим.

Безперечно, що у таких критичних ситуаціях батьки мають перебувати поруч, каже Ольга. Діти завжди потребують уваги, а в такі моменти війни психіка стає вразливішою.

Також дуже добре співати чи читати дітям перед сном, – каже Ольга. Це дає певне заспокоєння. Дієві водні процедури, ванни. І по -можливості відволікати дітей від реалій війни.

 

" " " "