«ДЛЯ МЕНЕ ВІН СПРАВДІ ГЕРОЙ»

191

Зі своїм майбутнім чоловіком Анастасія познайомилася під час спільного захоплення – гри в настільний теніс. Розпочали зустрічатися, а з часом готуватися до пишного весілля про яке мріяли. Плани кардинально змінило повномасштабне вторгнення окупантів. Давид, не маючи військового досвіду, 24 лютого добровільно прийшов до військкомату. А наступного дня його мобілізували.

Після того життя змінилося для обох. Давид зосередився на військовій справі. Анастасія намагалася пристосуватися до стосунків на відстані.

Згодом Анастасія змінює модель поведінки, – менше запитань, більше слів підтримки. Непорозумінь поменшало, але не переживань. Пригадує, перший «вихід» Давида на передову. Перед тим попередив, що не матиме зв’язку два дні. Натомість звістки не було тиждень.

А в той час чоловіка везли до лікарні. Давид отримав контузію і поранення ніг. Про що розповість згодом. Далі – тривале лікування. Воєнні реалії не минули безслідно і у психологічному плані.

Не легше до нових умов було призвичаїтися й Анастасії. Через нерозуміння зменшилося коло спілкування зі старими знайомими, натомість з’явилися нові. Серед яких, – дружини військовослужбовців. А з частиною людей уникала зустрічей.

Анастасія і Давид одружилися вже під час війни. Освідчення і пропозицію дівчина почула у Львові, як і мріяла. Для цієї події Давид орендував цілий львівський океанаріум, куди запросив на побачення.

А вже за кілька днів Давид повернеться на фронт. Зараз готується до військово-лікарської комісії.

Анастасія мріє про час без війни. Про тихе сімейне щастя, – дитину, власний дім,кар’єру. Коли можна буде насолоджуватися миттями мирного життя разом з рідними й коханим чоловіком.

" " " "