НАРОДНИЙ МУЗЕЙ БАЛИНА

94

Степан Трохимович незмінно зустрічає гостей на подвір’ї свого дітища – народного краєзнавчого музею. До якого збирав експонати понад півстоліття. Каже, Балин це давнє поселення з цікавою історією.

Розповідає як у 1845 році останні власники Балина Садовські заснували кінний завод. Один з найкращих на ті роки, де вирощували породистих жеребців, які брали участь у змаганнях, навіть за кордоном.

А на балконі старого поштамту  звертався до балинчан сам Симон Петлюра, тоді ще у ранзі, генерального секретаря з військових питань Української центральної Ради.

І про історію порятунку Єврейського хлопчика Іллюші Кельмановича під час Другої світової війни. За що балинчанам Івану Григоровичу та Анні Антонівні Припишнякам  присвоєно звання Праведників миру.

Збирати історичні документи, експонати до музею Степан Трохимович розпочав із 70 років минулого сторіччя. Це й автентичні речі – давні знаряддя праці, ікони, хустки, предмети старожитностей, портрети балинчан, що творили історію села і багато, багато іншого – всього понад 10 тисяч експонатів.

Спершу експонати зберігалися у місцевому Балинському вищому професійному училищі №36. Але коли їх стало надто багато – переїхали до колишньої сільської школи. Тематично музей розділений на декілька зон. У «світлиці» зібрані предмети якими свого часу користувалися балинчани.

У цій залі представлено стародавній сільськогосподарський інвентар.

Окрема зала присвячена освіті. Місцевому училищу, де Степан Трохимович навчався, а згодом працював. Розповідає,- професійна освіта у Балині бере свій початок від 1930 років, коли створювалися перші комуни.

Цей куток присвячений місцевій  школі. Це портрети медалістів. Почесна грамота датована 1898 роком. Віньєтки випускників різних років. Букварі, чорнильниці та інше шкільне приладдя.

Кожен експонат Степан Трохимович вважає безцінним. Адже багатьох з тих, хто дарував їх для музею уже немає серед нас. А пам’ять про людину тут житиме вічно. За 20 років, відколи існує музей у ньому побували понад 22 тисячі відвідувачів.

Степану Трохимовичу 88. Він і зараз працює у музеї. Поповнює його новими експонатами, упорядковує архівні записи. І чекає на нових гостей.

" " " "