Без уваги на Миколая не залишились і дітки, котрі лікуються в стаціонарі протитуберкульозного диспансеру. Зі святом їх привітали волонтери. Завідуюча відділенням медичного закладу переконує, такі гості у них – не часті. Адже, чомусь, сюди благодійники не поспішають. Хоча, додає, насправді у диспансері від допомоги не відмовляться, бо, переконують, дуже хочуть кращих умов для малечі, котру лікують. Кажуть, вона у них – особлива, бо стаціонарне лікування туберкульозу займає не тиждень і навіть не місяць – в лікарні хворі можуть жити до року.
Туберкульоз легень, кісток, відкрита, закрита форми, туберкульозний менінгіт – сьогодні на стаціонарі у диспансері з різними низологіями перебуває 11 дітей. Кожного хворого лікарі знають і люблять, адже проводять з малечею чимало часу. Специфіка лікування хворих на туберкульоз – довготривалість.
Психолога у штатному розписі дитячого відділення немає, тому, кажуть лікарі, намагаються самотужки допомагати дітям боротися із внутрішніми конфліктами. Заміняють їм вчителів, нянечок, а, інколи, й батьків.
Очільниця дитячого відділення не приховує, від допомоги тут ніхто б не відмовився. Правда, її, чомусь чекати, немає звідки – до їхнього медичного закладу не доходять ані благодійники, ані волонтери.
Цього року вперше за тривалий час охочі допомогти таки знашлися. На Миколая сюди завітали волонтери. На свято прийшли як годиться – не з пустими руками.
Саме увага, переконані молоді люди, допоможе малечі легше пережити лікування і видужати. Для цього усе можливе мають робити не лише лікарі, а ті, кому небайдужа доля малечі. Кажуть, насправді, аби допомогти не завжди потрібні гроші.
Волонтери кажуть, відтепер опікуватимуться дитячим відділенням закладу. Певні, охочі допомогти знайдуться, адже, переконані, світ не без добрих людей.
