Недоступна доступність: хмельничанин місяцями не виходить надвір, причина – не карантин. 29-річний Олексій – інвалід першої групи. Хлопець не може ходити. Удома – два інвалідних візки, та, попри це, надвір йому – зась. Під’їзд абсолютно не пристосований для людей з обмеженими можливостями. По факту пандус присутній, утім, користуватися ним неможливо. Парубок неодноразово калічився, намагаючись вийти у люди. Кут ухилу – надто великий. А втримати візок вагою у 70 кілограм та сина, приблизно з такою ж, мати не може. Тому, хлопець змушено місяцями на карантині. І так уже сім довгих років.
У інвалідному візку Олексій Скубай уже довгих 7 років. У 29-річного хмельничанина діагностували правосторонній розсіяний склероз після того, як травмувався на роботі. З тих пір життя хлопця перевернулося із ніг на голову. Колись активний парубок, мало того, що не може ходити – став заручником власної квартири.
Телебачення стало чи не єдиною розрадою для юнака. Хлопець місяцями дивиться на світ крізь блакитний екран. Зізнається, вже місяць мріє вийти на вулицю.
Пандус в під’їзді Олексія сконструювали близько 3 років тому після численних звернень до комунальників. Хлопець пригадує, до справи тоді ніби підійшли серйозно. Заміряли ширину візків, консультувалися, а, зрештою, змайстрували це диво.
Візок Олексію зрештою зрихтував двоюрідний брат. А, от, пандус так і залишився – для краси. Доступність ніби є і ніби її немає. Адже без сторонньої допомоги скористатися ним неможливо. Аби виїхати надвір із дому Олексію доводиться викликати поліцію.
Попри те, що хлопець живе із мамою та отримує допомогу від соціальної працівниці, звернутися більше нема до кого. Мати Олексія уже в роках. Пані Надія зізнається, до пандуса сина спускати навчилася, а далі – без варіантів.
З дверей до ліфта, із ліфта до пандуса і далі – ніяк. З цієї причини Олексій зазвичай гуляє по дому.
У управлінні житлово-комунального господарства кажуть, допомогти хлопцю вийти назовні наразі не можуть.
Таких ліфтів у Хмельницькому поки іще немає, хоча у соціальному захисті іще минулого року взялися вивчати досвід із їх встановлення. Там кажуть, наразі на це у бюджеті немає коштів.
Наразі хлопцю радять звернутись зі спеціальною заявою й чекати. Як довго – говорити щоправда не беруться. Не заперечують, проблема присутня, а, от вирішення її,поки, на жаль, немає. І питання тут не у органах місцевого самоврядування, а у державній владі, яка тільки почала не роботу, а діалог про бар’єри.
