Природній ресурс чи бізнес? Нині мова про лісові господарства держави, долю яких в Україні обговорюють давно. А саме з 2017-го, коли уряд ухвалив стратегію розвитку лісової галузі. Вона передбачає створення єдиного централізованого підприємства, що об*єднає усі ліси країни. Самі ж лісівники побачили в реформі тотальну загрозу – передачу «живих» гектарів у приватні руки, так звану концесію. Кажуть, якщо механізм запустять – галузь працюватиме на збагачення бізнесменів, а не самої держави.
Цінні дуби, ясени та модрини. Лісівники Хмельниччини демонструють, без перебільшення, багатство нашої області – рясні площі зелених насаджень. Аби дерева були здоровими, а ліси – густими та доглянутими, треба жити цією справою, – зізнаються тутешні господарі. Вони пильнують тисячі «живих» гектарів, дбають про рослини й повсякчас вирощують нові. Проте цілком реально, що скоро робити це буде – нікому. Запропоновані урядом зміни у лісовій галузі передбачають тимчасову передачу лісів – у приватні руки.
Лісівники певні, – працюватимуть приватники тільки задля власного збагачення. Деревину почнуть безконтрольно пиляти, аби збути якнайшвидше та чим дорожче. Натомість пересічним українцям – стане гірше, адже саме по ним вдарить нова реформа. Адже чимало сіл та містечок в області живуть саме за рахунок державних лісгоспів. Це підтверджують в об*єднаних територіальних громадах, де лісівники підтримують населення соціально.
Чимало шляхів, які проходять крізь «зелені» гектари, лісівники постелили в межах соціальної підтримки. Більше 20-ти кілометрів таких доріг тепер з*єднують найвіддаленіші села області.
Якщо приватизація таки торкнеться лісової галузі – без роботи залишаться сотні працівників господарств. Зараз люди забезпечені усіма умовами праці, мають достойну заробітну плату і відповідно – бажання працювати.
Працівників, які цілодобово пильнують ліс, приміром, забезпечують сучасним, комфортним житлом. У лісових господарствах області відновили практику так званих лісових кордонів. Це своєрідний острівець домашнього затишку просто посеред лісу. Усі переваги таких новацій відчула на собі сім*я – Ковалюків.
Впроваджують новинки і в технічному плані. Приміром, спокій у лісі нині стережуть за допомогою сучасної техніки – дронів. Таким чином пильнують територію від пожеж та бракон*єрів.
Гектари лісу тутешні фахівці намагаються тільки примножувати. Тому один із ключових напрямків їх роботи – створення нових посадок. Для цього, кажуть, потрібна якісна насіннєва база. Приміром, Ізяславський лісгосп третій в Україні придбав та встановив лінію для лісонасіневого виробництва.
Саджанці ж доглядають у спеціальних розсадниках. Згодом ж заліснюють ними території замість тих дерев, які підлягали вирубці.
Аби зпиляні дерева збувати з користю – лісівники Хмельниччини будують деревообробні цехи. Такий функціонує, до прикладу, в Старокостянтинові. Це дозволяє отримувати додаткові надходження, які потім спрямовують на розвиток лісового господарства.
Ці господарства – це лише частинка великого механізму – лісогосподарської галузі країни, яка поки що функціонує в інтересах держави. Якщо українські ліси віддадуть в концесію – назад їх повернути буде важко, – певні фахівці. І кивають на 13 статтю Конституції України, що говорить про вільний доступ до природніх ресурсів. Тож чи може бути ліс у приватній власності?
