Гучне викриття сьогодні зробили слідчі Головного управління Нацполіції у Хмельницькому міському перинатальному центрі. Одну з посадовиць центру підозрюють у торгівлі людьми. Йдеться про заступницю головного лікаря з медичної частини.
Заступницю керівника підозрюють у причетності до торгівлі людьми. Підставою для такої серйозної підозри став випадок, що мав місце восени минулого року.
Тоді у Хмельницькому перинатальному центрі 25-річна жителька Кіровоградщини народила здорову дівчинку. У цьому не було б нічого надприродного, якби жінка народжувала під своїм іменем. Однак усе було обставлено по-іншому. Породілля народжувала під іменем іншої жінки. Вона ж, та жінка, анкетні дані якої були вказані, після виписки з пологового мала забрати дитину – як свою. Вже у медзакладі дитина була записана на неї – так, наче вона її виносила і народила.
Звісно, що без участі медичного персоналу, причому вищої ланки, усе це не могло відбутися. Як з’ясувалось, організувала увесь цей непростий процес саме заступниця головного лікаря. Вона від самого початку була в курсі справи, і під її орудою усе це відбувалося. Вона ж підробила усі потрібні документи, що стосувались перебігу вагітності і пологів. Однак оборудку з дитиною викрили. Яким чином – слідство про це ані пари з уст.
Тепер усім трьом співучасницям – породіллі, псевдоматері та лікарці інкримінують замах на торгівлю людьми. А лікарці окремо – іще дві статті: службове підроблення та використання підробленого документа.
Наразі вирішують питання про обрання усім трьом жінкам запобіжного заходу.
Дивіться також: Мислити як злочинець, або Про особливості роботи експертів-криміналістів
У повідомленні поліції нічого не йдеться про те, чи були викриті учасниці цієї схеми на грошових оборудках, чи йдеться лише про підробку документів. Звісно, важко повірити, що медична чиновниця робила усе це лише з філантропічних міркувань. Зрештою, у будь-якому випадку жінки порушили закон і мають за це відповісти.
Інша тема – наскільки досконалий той закон і наскільки відповідає запитам суспільства. Адже такі випадки, на жаль, непоодинокі. Так і виходить, що від “непотрібної” дитини, у гіршому випадку позбуваються, у ліпшому – віддають її на виховання в казенний дім. Водночас є немало подружніх пар, позбавлених радощів батьківства, які могли би стати таким дітям люблячими батьками. Але щоб ними стати, треба пройти сім кіл бюрократичного пекла. І деколи створюється враження, що всі ті закони писались та ухвалювались якимось мізантропами.
