Ну а вони рятують життя українських бійців на Східному фронті. Мова про військових медичних сестер Хмельницького госпіталю. Війна змусила їх змінити теплі кабінети на холодні окопи. Навчила працювати під звуки пострілів та вибухів. Вікторія Спринчак розпитала цих відчайдушних жінок як наважилися на таких крок. Ці тендітні жінки – військові медсестри Хмельницького шпиталю. Важко уявити, що у них за плечима не лише професійний досвід, а й бойовий. Вони неодноразово бували на виснажливому фронті й врятували там не одного бійця. Антоніна Бай пригадує як збиралася у своє перше відрядження на палаючий Схід. Зізнається, – було неабияк лячно їхати туди, де війна. Утім вона знала, – українським захисникам конче потрібна допомога. А там – пекло на землі, пригадує медична сестра Олена Топольніцька. Працювати доводилося просто неба, під симфонію калібрів. Медперсоналу на фронті у край не вистачало. Натомість поранених бійців підвозили у мобільні госпіталя нескінченним конвеєром. Жахіття війни сповна відчула і Крістіна Марценюк. У 2015-му вона разом з колегами по медичній службі рятувала бійців, котрі вибралися з Дебальцевого. Попри важкі спогади, що досі тиснуть, дівчата готові повернутися в холодні окопи. Кажуть, це вдома, з рідними, вони ніжні та жіночні. На службі усе навпаки – серйозні та безстрашні. Це підтверджують і колеги-чоловіки. Рятувати життя їх професійний обов’язок.
