Перегони на тарантасах, козацький гарт, українська пісня та запальне фаєр-шоу. У меджибізькому замку відбулося одразу два фестивалі. Перший – фест народної культури «Український Меджибіж», другий – традиційний мото-зліт. У стінах фортеці ці фестивалі відбувалися і раніше, щоправда окремо. А ось цього року етно, рок та брутальних байкерів організатори вирішили поєднати.
Цього разу стародавній Меджибіж перевершив сам себе. До Дня Незалежності України та 100-річчя заснування Української Народної Республіки у Білій Лебідь прогриміло одразу два фестивалі. Перший – фест народної культури та традицій, другий –мото-зліт. У стінах фортеці ці фестивалі відбувалися і раніше, щоправда окремо. А ось цього року етно, рок та брутальних байкерів організатори вирішили поєднати. Розпочали з перегонів навколо замку, щоправда не на байках, а на тарантасах.
Як і сорок років тому, каже пан Ігор, емоції неймовірні. Впасти чи зробити щось не так абсолютно не страшно, насправді, лякає зовсім інше.
Побитий лоб, лікті та коліна і, при цьому, усі щасливі. Так про свої перегони на тарантасах розповідав Антону батько. Тепер юнак і сам приборкав диво-техніку.
Аби зробити тарантас, особливі навики не потрібні. Головне – правильні руки та нестандартне мислення. Не треба зусиль і для самої їзди. Тут атмосфера драйву панує сама по собі, щоправда не лише навколо фортеці, а й всередині.
Рев моторів та запах смаженої гуми. Кожен з мандрівників воліє показати, на що здатне їх мото. Є чим похизуватися і пану Ігорю, адже його байк підкорив не лише українські дороги, а й європейські.
Свого байка, розповідає харків’янин, придбав пару років тому, нині ж – це не просто улюбленець, а повноцінний член сім’ї – на ряду з дружиною та сином.
Любити свою Україну, переконаний пан Ігор, потрібно й удома. Власне, тому й формат фестивалю – поєднання етно та року – чоловіку тільки до вподоби. Каже, особливо до смаку українські народні.
Тут танцюють, співають та ярмаркують, далі розгорнувся наметове містечко байкерів та польова кухня, а там смажать, печуть, шкварять та частують. На перший погляд, усе різне та непоєднуване, втім не для меджибізького замку.
Власне, ідея поєднати усе рідне виникла цього року. І хто б сумнівався, що ініціатива така – байкерська. Над домівкою фестивалю довго не думали. Кажуть, кращого перехрестя культур та історії, аніж Меджибіж, не знайти.
Надалі, кажуть байкери, «Український Меджибіж» жити буде. Адже, ця фортеця, як ніяка інша, вміє поєднувати непоєднуване – етно, рок та брутальних байкерів.
