«Стежками Шевченківської долі»! У Хмельницькому геріатричному пансіонаті повели вечір пам’яті, присвячений українському генію. Приурочили захід до дня перепоховання праху Великого Кобзаря на Канівську гору.
Окрім творів Тараса Григоровича Шевченка під час заходу декламували й вірші підопічних геріатричного центру, які продовжують справу видатного українського генія. І хоча доля позбавила їх можливості жити повноцінним життям, проте обдарувала неймовірним талантом бачити світ в особливому ракурсі і викладати це на папір. Марія Мамайсур мешкає у пансіонаті більше 10 років. Життя цій дивовижній жінці принесло чимало горя. Втратила коханого чоловіка, а тепер ще й залишилась прикута до інвалідного візка. Проте її оптимізму можна лише позаздрити. У своїх віршах вона висвітлює лише найкращі та найщасливіші моменти
На літературному заході лунали вірші й Миколи Поважнюка. Через хворобу чоловік не зміг побувати на святі. Ось уже 42 роки, як через невдалий стрибок у воду він прикутий до ліжка. Поезія для нього це в першу чергу хобі. Багато пише про природу, життя Тараса Шевченка. Але більшість напевно про кохання, яке так і не зробило його щасливим
На базі геріатричного пансіонату діють літературний гурток «Перлини мудрості» та гурт «Журавка», до якого входять підопічні закладу. Вони чи не щодня збираються на репетиції. І не зважаючи на труднощі та негаразди, підтримують одне одного та радіють життю. Люди з особливими потребами, яких доля позбавила багатьох людських радостей та сімейного затишку, щодня намагаються жити по-особливому.
