Ліхтарі Джека, екскурсії підземеллями та незабутнє фаєр-шоу. У Меджибожі пройшла «Гарбузова ніч». Це – не копірка і не прототип закордонного свята, це – українська альтернатива. Тому й до містичного святкування організатори додали українського колориту. Усіх охочих частували гарбузовими напоями та кашею, а гарбузи на конкурс прикрашали вінками та навіть ексклюзивним розписом. Традиційно, магічне дійство не обійшлося без «Історій кохання Меджибізької фортеці». Чимало конкурсів та вікторин у старовинному замку влаштували для дітей: гарбузові перегони, дартс та боулінг. А дорослі відвідувачі найбільше чекали екскурсій підземеллями. Аби потрапити до палацу Сенявських, люди ставали у довжелезні черги. Вражали туристи і своїми містичними костюмами.
Родина Зеленків завітала аж з Бердичева. У Меджибожі, кажуть, ніколи не були, втім перші враження – неймовірні. На «Гарбузову ніч», розповідають, чекали довго та навіть підготували магічні образи, щоправда тільки дівчата, бо ж голова сім’ї – за кермом.
Містичні ролі цього року вперше приміряли і працівники заповідника. Пані Тетяна, до прикладу, перевтілилася у замкову кішку.
Серед магічних персонажів містичної ночі були й перевертні, привиди та багато інших. Особливо, примірка містичних образів полюбилася дітям. Для них, до слова, влаштували чимало гарбузових забав. Найцікавіша – перегони.
Окрім гарбузових перегонів, гарбуз став головним героєм ще й багатьох конкурсів та вікторин. Так, у стародавньому замку обирали найбільший гарбуз та найкращий ліхтар Джека. До прикладу, Альонка з батьками свого гарбуза на конкурс привела з Хмельницького. На базар, каже дівчинка, ходили кілька разів, бо ж хотіли знайти найбільшого.
Усе гарбузове дійство, запевняють організатори, не копірка і не прототип закордонного свята, це – українська альтернатива. Тому, аби здивувати свого відвідувача, до містичної ночі додали українського колориту.
Найбільше відвідувачі замку чекали екскурсій підземеллями. Останні, до слова, відкривають тільки двічі на рік, один раз – на «Ніч музеїв» та другий – на «Гарбузову ніч».
Аби потрапити до палацу Сенявських, туристи зі своїми чадами ставали у довжелезні черги. І малим, і дорослим було цікаво, що ж такого приховують містичні підземелля.
Тож, кожна кімната пам’ятає давню історію. У різні часи тут були катівні, господарські приміщення, склади. Натомість над підземеллями завжди розміщувалися князівські палати. Там життя було зовсім інше, не таке, як під землею. Саме підземельне життя організатори ночі і відтворили в ілюстраціях. Моторошні картинки та сцени і такі ж оповідки – те, що манило туриста до підземного палацу, а окрім того, ще й стоп’ятдесятилітня пляшка вина.
Окрім магічних підземель, туристів дивували ще однією магією – магією кохання.
Традиційно, магічне дійство не обходиться без «Історій кохання Меджибізької фортеці». Актори – також незмінні, студенти кооперативного торговельно-економічного інституту. Владислав, до прикладу, вже не вперше грає меджибізького Ромео.
Меджибізьку Джульєтту відтворила Ілона Нікітюк. Хоча цю роль Ілона грає не вперше, та щоразу, каже дівчина, переживає її заново.
У меджибізького дослідника перевтілився Святослав Кошель. Роль, каже юнак, цікава, тож вжитися у неї було просто.
Окрім магічних історій кохання, було ще багато цікавого. Так, на завершення містичного дійства у Меджибожі, усіх відвідувачів дивували неймовірним фаєр-шоу «Красуня та чудовисько».