У Меджибізькій громаді, а саме у селі Волосівці, до сьогодні збереглася маштарка ХІХ століття. Це – спеціальне місце, де кілька століть тому тримали кінське спорядження. За однією з версій, будівля з’явилася наприкінці 1830-х років, коли тут було військове поселення. За іншою – приміщення ще з турецьких часів. Воно було при конюшні, а навколо облаштовували огорожі для коней. За часів Російської імперії у Волосівцях розводили племінних арабських скакунів.
Село Волосівці – найвіддаленіше у Меджибізькій громаді. Людські господи можна перелічити ледь не на пальцях, а ось кілька століть тому життя у населеному пункті бурлило. Сьогодні про славетне минуле свідчать хіба що перекази місцевих та цікава господарська будівля – маштарка.
За другою версією, будівля з’явилася наприкінці 1830-х років, коли тут було військове поселення. Маштарка була при конюшні, а навколо – огорожі для коней.
Зараз – городи, а ось за часів Російської імперії у звичайному подільському селі розводили племінних арабських скакунів. Маштарка була спеціальним місцем, де тримали кінське спорядження. За Радянського Союзу у будівлі зберігали молоко.
А ще маштарка була місцем відпочинку молоді та дітлахів. Зараз будівлю, як можуть, підтримують самі жителі. У стародавньому приміщенні місцеві зберігають сіно. На перспективу у споруді хочуть облаштувати арт-центр.
Волосівську маштарку включили до туристичних принад Меджибізької ОТГ. У селі навіть планують прокласти зелений маршрут. Для цього є все необхідне. Споруда – унікальна сама по собі, особливого колориту додає озеро, яке можна використовувати у туристичних цілях. Навколо населеного пункту є чимало гарних краєвидів, де можна облаштувати фотозони, та найцікавіше – люди. Місцеві господині досі у печах випікають смаколики за стародавніми рецептами. Тож у громади є всі шанси поєднати історичний туризм з гастрономічним та зробити Волосівці привабливою туристичною локацією.
