Наркоманія, алкоголізм, чи ігроманія… У Старокостянтинові священники лікують людські залежності. Роблять це разом із людьми, котрі в певний час свого життя теж не змоги втриматися й піддалися спокусі. Займаються у Центрі соціально-профілактичної допомоги із залежними і від алкоголю, і від наркотиків, і від сексу, і від комп’ютерних ігор – усього й не перерахуєш, адже нині нараховують майже дві сотні різноманітних залежностей. І до кожного реабілітанта тут шукають індивідуальний підхід.
Двадцятивосьмирічний Тимур у Центрі соціально-профілактичної допомоги вже втретє. Тут позбувається залежності від амфетаміну. Цього разу найдовше – вже п’ятий місяць. Каже, перший раз був два тижні, наступного разу затримався на два місяці, зараз – вже майже півроку.
За цей час людина мусить повністю переосмислити своє життя, можна сказати – заново відкрити сенс свого життя. Власне Тимур переконує, цього разу усе має вдатися, бо він вже не один і тепер знає, як стати щасливим.
Тутешня реабілітація складається із кількох частин. Тут байдиків не б’ють і ремонт роблять, і їжу готують, і овочі вирощують – все самотужки. Видужують або позбуваються своєї залежності реабілітанти за відомою системою дванадцяти кроків, щоправда вона зорієнтована на християнські цінності.
Найважливіша ж складова видужування – релігійна. Тут переконують, коли людина зізнається, що вона безсильна її вестиме вища сила. Цікаво, що центр фактично сповідує загально християнські цінності – не поділяючи на конфесії.
І це діє, переконують у Центрі. За дев’ять років у ньому спромоглися виходити більш, як шість сотень людей. Із них переважна більшість до згубних звичок не повертається.
