Україна у скорботі. Минулими вихідними вся держава вшановувала пам’ять жертв Голодомору та політичних репресій. За різними даними, продовж 1932 – 1933 років загинуло від 7 до 10 млн. українців. Більше третини з них – діти. Ці дві катастрофи – Голодомор та політичні репресії – поставили наш народ на межу знищення. Голодомор – це трагедія, що забрала життя мільйонів наших співвітчизників. Пам’ять безневинно закатованих вшановували по всій Україні. У Хмельницькому в цей день відбулась скорботна хода та покладання квітів до пам’ятника Ангелу Скорботи.
В Хмельницькому вшанували пам’ять тих, хто загинув від голоду в 1932-33 роках. Жертв Голодомору в Україні, за різними даними, було від 7 до 10 млн. 143 країни визнали події тих років геноцидом. В день пам’яті сотні хмельничан поклали квіти та запалали свічки біля Ангела Скорботи.
Коли почався голодомор Адаму Іллічу було 7 років. Його батько та рідна сестра померли з голоду. Залишилась мати та четверо братів і сестер. І сьогодні пан Адам не може без сліз згадувати ті роки. Тому прийшов до Ангела Скорботи вшанувати пам’ять своїх батька та сестри, і мільйонів інших людей, які загинули в роки Голодомору.
Політичний терор більшовики розпочали з моменту захоплення ними влади. Його метою було масове винищення людей за ознаками їх належності до владних структур поваленого експлуататорського ладу чи реакційних суспільних станів. Під жорна репресій потрапили представники органів влади, внутрішніх справ, інтелігенції, військовослужбовці, керівники підприємств, установ та організацій, селяни різних прошарків – всі, у кому сталінський режим вбачав загрозу своєму існуванню. Точну кількість жертв страшного тоталітарного режиму і до сьогодні визначити неможливо. Проте, за даними розсекречених архівів та численних документів, рахунок йде на мільйони… Мільйони понівечених та загублених життів. Сотні хмельничан пройшлися пам’ятною ходою центром міста, аби вшанувати пам’ять своїх закатованих співвітчизників.
Голодомор 1932-1933 років в Україні – не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності і забуття. Вона була і залишається незагоєною раною генетичної пам’яті українського народу.
Перед нами, нащадками тих, хто зміг пережити голодомор, і тих, кому не судилося це, постає завдання надзвичайної моральної та політичної ваги – гідно вшанувати пам’ять його жертв.
Біля «Ангела Скорботи» відбулася загальнонаціональна хвилина мовчання та була відслужена панахида за жертвами голодомору.
